…погляд з боку
Емілем з Льонеберґи звався хлопчик, що мешкав у Льонеберзі. Це був малий упертий бешкетник, зовсім не схожий на тебе. Хоч на вигляд здавався милим і чемним. Милим і чемним, коли не репетував. Хлопчик із круглими блакитними очима, рум’яним личком і білявим м’якеньким чубом, такий милий, як справжнє янголя. Але це тільки так здавалося. Насправді цей …
І Лотта лишилася сама. Тітонька Берґ передала їй обід. Лотта підняла кошика, де лежали свіжий лимонад, два млинці й холодна котлетка. – Таке смачне, як у Німанів, – сказала Лотта Бурмилові. Попоївши, вона ще раз протерла свої меблі. Потім стала біля вікна дивитися на Німанів. Юнас та Мія-Марія грали в саду із татом у крокет. …
Довго-довго Лотта бавилася з Віолою-Ліннеєю, Бурмилом та іграшковим сервізом і п’ять разів стирала пилюку зі своїх меблів. А тоді сіла на стілець і замислилась. – Хай тобі абищо, – сказала вона Бурмилові. – Що роблять цілі дні в хатньому затишку? І тільки вона те промовила, як почула, що хтось підіймається східцями. То були Юнас та …
Тітонька Берґ знайшла ще й старий килимок із клаптів. Вона поклала його на підлозі, і все стало ще більше схоже на кімнату. Над комодом вона почепила кругле дзеркало, рясно поцятковане мухами, а над Лоттиним ліжком повісила картину «Червона Шапочка і вовк». Лотті вона сподобалась. – Картини годиться мати, – сказала Лотта, – а то не …
Звісно, з дому йти можна, тільки треба знати, куди податися. А Лотта не знала. – Спитаю в тітоньки Берґ, чи можна поселитися в неї, – мовила Лотта. І тоді вона перекинула Бурмила через паркан, що стояв між Німановим садом і садом тітоньки Берґ, а сама полізла слідом. Скотті, песик тітоньки Берґ, побачивши її, загавкав, але …
Та ось мама зібралася йти до крамниці по харчі, тож піднялася в дитячу кімнату й сказала: – А тепер, Лотто, поквапся стати чемною, вдягай светрика й ходімо зі мною до крамниці. Лотта не знала нічого кращого, як ходити до крамниці. Але ж светрик, який їй треба було вдягти, щоб піти з мамою, лежав у кошику …
Одного дня, коли Лотті з Бешкетної вулиці тільки-но виповнилося п’ять років, вона прокинулася в дуже поганому гуморі. Їй щось наснилося негарне, а Лотта, маленька дурненька Лотта, думала, що те, що сниться, відбувається насправді. Тому вона й розгнівалася: – Вони били мого Бурмила! – закричала Лотта, коли мама прийшла глянути, чому Лотта о восьмій годині ранку …
Якось Юнас запитав мене: – Що ти любиш найдужче – сонце, місяць чи зірки? Я відповіла, що люблю все однаково. Але зірки, може, трішечки більше, адже вони так гарно сяють, коли ми йдемо на вранішнє різдвяне богослужіння. І Різдво я теж страшенно люблю. На це Різдво я забажала в подарунок лижі. І тому дуже боялася, …
Мабуть, найцікавіше, що є в бабусі й дідуся, то це хатка для розваг, в якій мама й тітка Кайса бавилися, коли були дітьми. Та хатка – червона, міститься вона в кутку саду, і туди веде вузенька стежечка; а перед хаткою зеленіє моріжок, де ростуть стокротки. У хатці стоять маленькі білі меблі: стіл, стільці та сервант, …
У бабусі й дідуся є багато чого цікавого. Уявіть собі: на крислатому дереві, що росте в саду, облаштовано щось схоже на терасу. Аж у самому верхів’ї! Туди ведуть східці, і коли ними піднімешся, то потрапиш на ту терасу, де міститься стіл, довкола якого стоять лави з перилами, щоб ніхто, бува, не звалився додолу. Бабуся називає …