…погляд з боку
Мама дуже здивувалася, побачивши нашого нового друга, та він їй одразу сподобався. Вона приготувала малюкові дещо поїсти. І поки цуцик жадібно наминав, ми обмірковували його подальшу долю. Насправді хотілося його залишити. Ми давно хотіли завести собаку, але була одна проблема. – Пані Гелені це не сподобається, – зітхнула мама й сумно поглянула на Горішка. Тобі, …
Я знайшла його в п’ятницю під лавкою в парку. Того дня наша вчителька оголосила: – Зараз підемо в парк на пошуки осінніх скарбів! Ми зраділи і вже за кілька хвилин гасали парковими алейками. Назбирали купу каштанів, жолудів і горобини, зробили пишні осінні букети, а тоді влаштували несамовитий бій листям. Різнобарвна амуніція[1] кружляла в повітрі, час …
Ми побігли туди. Мама одну за одною відчиняла дверцята величезної шафи. Ми з Лількою стрибали й кричали: – Тигре! Тигре! Мама викидала з шафи светри, пальта й шарфи. Утворився справжній безлад. Потім вона принесла стілець, щоб зазирнути на найвищу полицю. І тут у шафі щось засвітилося. Дві зелені круглі цятки. – Тигре! Що ти тут …
Лілька дістала із шафи чорну мамину сукню. Трохи скуйовдила волосся. Чорним олівцем намалювала собі на носі велику цятку. – Що ти робиш? – Я малюю бородавку[1]. – Зовсім не схоже на бородавку, – заявив я. – А як на мене, то схоже. Потім вона взяла з полиці рожеву скриньку, в якій зберігала намиста, стрічки та …
Я швидко зрозумів, що самого лише оголошення буде недостатньо. Бо яким чином на аркуші паперу можна помістити портрет Тигра й перелічити всі його переваги? Як це зробити? Це неможливо. Ось чому ми з Лількою вирішили зробити плакат[1]. Великий плакат. Ми дістали найбільшу мапу, яка лише була в нас удома. На одному боці намалювали Тигра. Звісно, …
Щоб дістатися підвалу, ми з Лількою мали здолати 64 сходинки. Я точно порахував. Також я перевіряв, чи немає на сходах чорної Тигрової шерсті. Ні, її не було. У підвалі стояв холод і горіла лише одна лампочка. У комірках за дерев’яними дверцятами сусіди тримали різні речі. У нашій комірці стояли велосипеди, санчата та кілька слоїків із …
Я вирішив почати з розслідування[1]. Так, як це роблять справжні детективи. Збирати різноманітну інформацію та докази[2]. Отже, я дістав свій нотатник. Треба було записати всі важливі факти. Передусім я написав: «Зниклий: Тигр!» – Коли ти востаннє бачила зниклого? – запитав я у Лільки. – Кого? – Ну, Тигра… Коли ти востаннє його бачила? – Сьогодні …
Моє ім’я Ян, але всі звуть мене Яськом. Мама навіть каже іноді: «Ясичку». Нібито я маленька дитина. А мені майже вісім! Коли я виросту, стану славетним детективом. Тоді всім доведеться називати мене паном детективом. Уже зараз я завжди маю при собі особливий нотатник. Про всяк випадок. Ніколи не знаєш, які саме важливі факти[1] доведеться занотовувати. …
Наступного дня Даринка вирішила просто побайдикувати в дворі на самоті, подумати. І, наприклад, скористатися відсутністю сестер та відчайдушно погойдатися на новій гойдалці. Дивний звук відірвав її від мрій про гойдалку. Це було щось схоже на скоромовку, яку промовляв півень. Змовкли всі звуки двору: перестали сокотіти кури, ґелґотіти гуси, цвірінькати горобці, туркотіти голуби, повискувати поросятка, перегиркуватися …
Виявляється, кілька місяців тому, як стало зовсім тепло, дідусь Мишко мандрував велосипедом по Україні в пошуках якоїсь цілковито нової корисної копалини. Вона була конче потрібна йому для дослідів. Та копалина досі була невідома науці. Але дорогою його спіткала пригода. В одному полишеному людьми хуторі на Слобожанщині, під крейдяною горою Пристін він раптом почув кукурікання півня …