…погляд з боку
І ніхто не помітив, як курочка Мишко перестала з’являтися на очі. Лише дідусь Василь, який уставав раніше за всіх і вислуховував її куце «Ку-ку-ка… кх-кх», завважив відсутність розспівів. Та з’явилися нові господарчі турботи. Слід було доглядати крихітних каченят, які днями вилупилися з яєць. Час було збирати чудовий урожай помідорів. І як же без поливання барвистих …
Дивачка вставала дуже рано, застрибувала поруч із півнем Червінцем на паркан і намагалася разом із ним виспівувати «Ку-ку-рі-ку». На щастя, їй це не вдавалося. Адже якби курка заспівала пісню півня, у селі б здійнявся страшний ґвалт. Такий спів віщує неприємності, халепи, прикрощі й капості… А хто ж полюбляє неприємності, халепи, прикрощі й капості?! Курочка Мишко …
– Ось де він! – радісно скрикнув дідусь Мишко та сповненим любові й захоплення поглядом подивися на… курку. У могильній тиші хтось із гостей знову закашлявся. Хіба курка – «він»? – Дариночко, онучечко, оце – він, твій подарунок. Він сам знайшов тебе! – захоплено й гордо привітав Даринку з днем народження рідний дідусь. Даринка знизала …
День народження Даринки влітку. Це і добре, і погано. Добре, бо кожне літо Даринка проводить у дідуся Василя й бабусі Ніни разом зі своїми двоюрідними сестрами. Погано, бо восени, взимку й навесні в класі проводять веселі «Дні іменинника» з подарунками й забавами. А для народжених улітку цих веселощів не передбачено. У селі до Даринчиного дня …
Усім на човні капітана Джо вже не терпілося почути, що за останній скарб приготував містер Самерлінг. Марлі з Іслою та Саєм умостилися на одній із лав. Ісла всадила собі на коліна ведмедика та обійняла його. Глобус, супутниковий телефон і штучна ромашка лежали на столі між Саєм та Стеллою. Капітан Джо стояв позаду. А містер Самерлінг …
Зайшовши всередину, Марлі з Іслою та Саєм опинились на широкому майданчику просто неба розмірами з футбольне поле разом із дитячим майданчиком в їхній школі. Збоку, поруч із рідкими кущиками, стояло кілька автобудинків і наметів. А просто перед ними невеличка ділянка трави була огороджена мотузкою, над квадратними клаптиками землі навпочіпки сиділи двоє людей із ручними лопатами …
– Як відчинити ці двері без дверної ручки? – спитала Ісла. – Уявлення не маю, – відповіла Марлі, здивовано роздивляючись двері. Зрозуміло, що їм потрібно з’ясувати, що робити з сенсорним екраном, щоб їх відчинити. І Сай уже активно намагався із цим розібратись. – Що ти робиш? – спитала Ісла, побачивши, як Сай знову і знову …
– Це наш пароль? – спитав Сай. – Гадаю, це чергова загадка, – відповіла Марлі. Вона розгорнула нотатник і переписала її. – Ра, льоп, чуб, доник? – спробувала Ісла розбити послання на слова, але далеко не просунулась. – Що це за шифр, в якому є і букви, і цифри? – спитав Сай, перекочуючись на п’ятах. …
Марлі, Ісла та Сай різко спинились. – Пароль? – перепитала Марлі, повільно обернувшись. Вранці вони розгадали кілька загадок, але серед тих не було жодного пароля. Якщо тільки пароль і ключове слово не одне й те саме. – Пароль – «Гаррі»? – спитала Ісла, поки вони повертались до човна. – Ні, – відповіла Ребекка. – Як …
– Що я пропустила? – спитала Стелла, повернувшись на човен. – Ми розгадали загадки! – відповів Сай. – Обидві! – додала Ісла. – Усередині підзорної труби був схований номер телефона, – пояснила Марлі. – Ми майже впевнені, що через нього зможемо зв’язатися з містером Самерлінгом. Але ми вже пробували телефонувати, та у відповідь були лише …