…погляд з боку
Гуллівер не став гаяти часу. Він хутко написав імператорові записку: «Мушу вирушити до Блефеску, як і обіцяв», – написав він. Потім Гуллівер подався до моря і, діставшись берега, роздягнувся. Він склав одяг на найбільший корабель, якого зміг знайти, й потягнув його за собою. Моряк не зупинявся, доки не дістався Блефеску. Зустріти гостя вийшов сам король. …
Коли Гуллівер ступив на берег Ліліпути, народ зустрів його бурхливими оплесками. Та виявилося, що імператорові мало розбити флот блефескуанців. – Хочу заволодіти Блефеску, – оголосив імператор Гулліверові. Та, на думку гостя, це було занадто. – Я не збираюся неволити чужий народ, – відказав він. Через це імператор розгнівався. Незабаром з Блефеску прибуло кілька посланців, які …
Ліліпутія здавалася надзвичайно мирною країною, та незабаром Гуллівер дізнався, що насправді це не так. Якось один з міністрів таємно відвідав гостя. – У нас біда, – сказав він. – У Ліліпутії є дві громади. Вони запеклі вороги, бо ж обидві хочуть прийти до влади. Трамексани носять високі підбори, а сламексани – низькі. – Імператорові зараз …
Чоловік дуже швидко опанував мову ліліпутів, і нарешті домігся зустрічі з імператором. – Благаю, відпустіть мене, Ваша Величносте, – попросив він. Імператор завагався: – Доведеться тобі зачекати, – відказав він. – Ти ще можеш становити для нас загрозу. Володар доручив слугам обшукати кишені Гуллівера. Там вони знайшли велетенську хустинку… Табакерку… Записника… Гребінця… Годинника… І торбинку …
Почувши про велетня, на Гуллівера прийшов подивитися сам імператор Ліліпутії. Але й він не зміг порозумітися з чужинцем. – Мені потрібно трохи поміркувати, – виголосив імператор і, залишивши варту охороняти Гуллівера, подався геть. Усім хотілося краще роздивитися велетня. А дехто пускав у нього стріли. – Ану припиніть! – закричали вартові й схопили лучників. – Друзі! …
Лемюель Гуллівер над усе полюбляв подорожувати, а ще був охочий до пригод. Ця історія про те, що якось трапилося з ним у чужоземних краях. А почалося все тоді, коли Гуллівер зайшов на борт корабля, що прямував на Далекий Схід… Ця подорож виявилася важкою і небезпечною. Завивав вітер, лютувала буря й судно збилося з курсу. Зрештою …
Мечоносці кинулися на розбійника. Вони були такі спритні, що Мач ледве розрізняв їхні мечі. Але Робін виявився ще спритнішим. Він крутився та вертівся, пригинався й відхилявся, аж поки поскидав Мечоносців з гвинтових сходів до головної зали. Мач щосили штовхнув на чотирьох ворогів величезну статую. Але залишилося ще двоє. Вони кинулися на хлопця, розмахуючи мечами. Мач …
Пізно вночі над замком шерифа просвистіла стріла із прив’язаною до неї мотузкою. Вона міцно вп’ялась у стіну однієї з веж. Інший кінець мотузки Робін міцно прив’язав до дерева. – Ти готовий? – запитав він Мача. Той кивнув. Хлопець ще ні в чому так не був упевнений. А Меріан та селяни затамували подих і стежили, як …
Того дня частина розбійників подалася роздавати селянам гроші, а Робін давав Мачеві черговий урок стрільби з лука. Тільки-но хлопець натягнув тятиву… …Як на галявині з’явилася прекрасна вершниця – Меріан. – Робіне! – гукнула дівчина. – Землевласник найняв Шістьох Мечоносців. Раптом вони побачили, що на обрії здійнявся стовп диму. – Це село горить! – скрикнув Робін, …
Якось уранці до шерифа приїхала леді Меріан. Вона цікавилася звістками від свого двоюрідного брата, короля. Той мав би повернутися додому ще кілька тижнів тому. – Люба моя, – звернувся землевласник до дівчини, – наш володар, очевидно, загинув. – А ти прагнеш зайняти його місце, – з жахом збагнула Меріан. – А кому, як не мені, …