…погляд з боку
– Літмус В. Блок був ще хлопчиною під час обстрілу форту Самтер, – почала свою історію міс Френні Блок. – Форту Самтер? – перепитала я. – З обстрілу форту Самтер розпочалася війна, – пояснила Аманда. – Зрозуміло, – знизала я плечима. – Літмусові було чотирнадцять років. Він був міцний, рослявий, а в душі – дитина …
…За три дні світанок почався по-особливому. Під кінець ночі Нільсові не спалося і він пильно спостерігав за небом: воно то блідло, наче злякавшись, то червоніло, немов від сорому, то синіло, мовби суплячись на когось. А насправді то загорявся новий-новісінький день, віщуючи щось незвичайне. Коли з-за обрію виткнулися перші промені сонця, у гущавині лісу заспівав хор, …
Кондиціонер у Меморіальній бібліотеці імені Германа В. Блока працював абияк, а вентилятор був лише один, отож тільки-но ми туди входили, як його миттю загарбував Вінн-Діксі. Пес сідав перед вентилятором, підставляючи по черзі боки, щоб провітрити собі шерсть, і вимахував хвостом. Шерсть у нього була тоненька й легка, наче пух; мені здавалося, що цей пух от-от …
Пригоду з сірими щурами, вигнаними із замку, сороки рознесли по всій Швеції. Отож про хлопчика тепер знали всі – від пустотливих горобців до свійської худоби. А оскільки за два дні мало відбутися велике весняне свято на горі Куллаберг, то про це гомоніли вдвічі частіше. Коли хтось із лісових чи гірських мешканців уточнював час проведення свята, …
Часом я переказувала Ґлорії те, що почула від міс Френні Блок. Або вдавала, як Отіс грає для тварин на гітарі, відбиваючи такт ногою в ковбойському чоботі: Ґлорію це щоразу тішило. Або я сама вигадувала якусь історію, і Ґлорія Дамп слухала її від початку до кінця. Вона казала, що раніше любила читати всілякі історії, а тепер …
Ось і лелече гніздо. Воно наче й величеньке, а сісти не було де. Посередині не сидів, а стояв пан Ермен (бо ж так більше вільного місця), біля його ніг – пара сов, кіт Приблуда, на краєчку гнізда – підсліпуватий пугач. А знизу, нашорошивши вуха, звисали догори ногами кажани, аби займати менше місця всередині. От і …
Ми з Вінн-Діксі вже звикли виходити з дому рано-вранці, щоб прийти до «Ґертрудиних годованців» саме тоді, коли Отіс грає для тварин на гітарі. Часом на ці концерти з нами заходила Пампушка: вона сідала на підлогу, обіймала Вінн-Діксі за шию – і ніби колисала його, як величезного плюшевого ведмедика. А коли концерт закінчувався, вона гуляла поміж …
А гуси летіли й летіли. Пережита нещодавно пригода з Мартином ніби додала табунові сил, аби летіти якнайдалі від людських поселень. А ще ця пригода додала їм поваги до малого Нільса. Ще б пак – це ж він утретє рятує комусь життя. Тому щоразу на перепочинку Акка знаходила для хлопця то якусь невелику рибинку, то ягоди …
Першого дня моєї роботи ми з Вінн-Діксі прийшли до «Ґертрудиних годованців» так рано, що на вікні ще висіла табличка «Зачинено». Проте я одразу штовхнула двері – вони відчинились, і ми ввійшли всередину. Я хотіла гукнути до Отіса, що ми вже тут, аж раптом почула музику – найкращу музику, яку будь-коли чула. Я озирнулася, щоб дізнатися, …
Минуло кілька днів відтоді, як гуси покинули озеро. Наприкінці березня стало тепліше, зелені галявинки свіжої травички звеселяли і людей, і звірів, і птахів. Ще б пак, адже з’явився соковитий корм для Акки з Кебнекайсе та її табуна. Утомившись у польоті, гуси опустились на зелений килим – його наче саме для них приготували луги. Поставивши вартового, …