…погляд з боку
Сонце вже сідало. Берег озера обступали шумливі сосни, наче грізні вартові. Крига на озері трохи скресла і плавала острівцями, але від чорної відталої води ще віяло зимовим холодом. На тому боці виднілося село, і хлопчикові стало моторошно. Як же він ночуватиме на оцій кризі? А хто йому постелить, хто захистить? А нагодує хто? Адже в …
Вінн-Діксі не любив зоставатися на самоті. Ми дізналися про це дуже скоро. Якщо ми з пастором кудись ішли й залишали собаку в трейлері, він розкидав по підлозі подушки й розкручував увесь сувій туалетного паперу. Тоді ми спробували припинати його надворі. Це теж не допомогло – Вінн-Діксі заходжувався вити, аж поки Семюел, собака місіс Детвеллер, підхоплював …
Але з усієї рідні знайшовся один молодий гусак на ймення Мартин, який не кричав і не махав погрозливо крильми, а замріяно дивився в синє небо, по якому рівним ключем летіли дикі гуси. У ньому палало бажання податися з ними – байдуже куди, аби лиш вільно ширяти над землею, над їхньою загородою, над околицею… – Я …
– По-перше… – почав пастор. Ми сиділи на канапі, а Вінн-Діксі влаштувався між нами: він уже зрозумів, що канапа набагато зручніша за підлогу. – По-перше… – повторив він, і Вінн-Діксі пильно поглянув на нього. – Твоя мама була дуже весела. Могла розсмішити будь-кого… По-друге, вона була руда й веснянкувата. – Як я? – підхопила я. …
Нільсові все ж таки не вірилось, що з ним скоїлося таке лихо. Тепер він став гномом! «Може, я ще сплю і мені все це сниться? – думав він. – Ось ущипну себе добре і прокинусь!» Та скільки не щипав себе хлопчик, скільки не колов, скільки не заплющував очі – де там! Це не сон… Із …
Я відразу взялася до роботи: Вінн-Діксі треба було як слід вимити. Спочатку я влаштувала йому душ – намилювала дитячим шампунем і поливала з садового шланга. Пес стояв непорушно, хоч миття не припало йому до вподоби. Стояв ображений, жодного разу не всміхнувся, не махнув хвостом. Але все ж таки я його вимила, витерла й заходилася розчісувати. …
Якщо поглянути на карту світу, то серед багатьох земель, держав, островів десь там височенько, аж на півночі Європи, можна помітити країну Швецію. А якщо пильніше придивитися до Швеції, то можна… ні-ні, не столицю угледіти, а уявити звичайне село. Отож в одному такому селі жив хлопчик Нільс Гольгерсон – довготелесий, худорлявий, з кучмою русявого, як стигле …
Того літа, коли я знайшла Вінн-Діксі, ми з пастором тільки-но переїхали до містечка Наомі, що в штаті Флорида. Пасторові саме дали парафію в тутешній церкві баптистів «Розпростерті обійми». Мій тато – хороший пастор і чудова людина, але часом мені важко думати про нього, як про тата: він увесь час читає проповіді або думає про вчорашню …
Наступного ранку Годинникар з допомогою Кібрика полагодив годинника на каланчі. «Бам-балам!» – калатнув той дзвінко й весело. «Бам-балам! Бам-балам!..» – відгукнулися молоти ковалів. Капітан Медіан та юнга Метелко готували «Карася» до відплиття: перевіряли мотор, заправляли його пальним. Трохи згодом Дмитрик узяв цебро зі шваброю та надраїв палубу до такого блиску, що від неї через ліс …
Розвідувальний ворон Крук добув усе ж таки чорного ґудзика. Він прилетів з ним із Ледарська й гордо повідомив: – Вкр-р-рав у др-ре-сир-рувальника хр-робаків! – Ух ти мій вороночку! Пташечко ненаглядна! – розчулився Горлохват. – Нагородити вороночка, – наказав король. – Віддамо йому дресированих хробаків, нехай їсть собі на здоров’я. Байдик потримався двома руками за чорного …