…погляд з боку
Венні сиділа на позолоченому троні, а перед нею стояла Смиринка з люстерком у руках. – Тримай люстерко рівніше! – гримнула на неї Венні. – Ти його нахиляєш, і я бачу тільки гілля дикого винограду. Воно неначе плаче над моїм обличчям! Венні не відривала погляду від люстерка. «Це правда, я прекрасна! Ось тільки… Чогось трохи бракує, …
Смиринка йшла лункими залами. – Кохання моє! – окликнув її знайомий голос. Смиринка відчула: серце, мов гаряча грудка, стукнуло в грудях. Назустріч їй, м’яко, по-котячи ступаючи, йшов Ауринт. У руках він тримав скриньку із зеленкуватого каменю. Хлопець потай усміхався. Гострі іскорки спалахували й гасли в глибині його очей. – Люба, я цілий день блукаю палацом, …
У самотнім покої, у глибокій нірці, Королева мишей приймала свого племінника – Зелене Мишеня. Нірка вражала по-справжньому царською розкішшю. Всюди горіли недогарки свічок у позолочених свічниках. Метушилися слуги з тацями, уставленими всілякими наїдками. Королева мишей знаком наказала слугам залишити їх наодинці. – Слухай, мій любий зелений племіннику. Я проведу тебе моєю королівською ніркою до спальні …
Важке кам’яне склепіння зали здіймалося вгору й там зникало в густому мороці. Свічки в позолочених канделябрах осявали лише край столу, накритого парчевою скатертиною, старовинну книгу та келих з густим темно-червоним вином. Пронизливе зелене світло шугало з величезного каміна. Але ні, то не дрова так жарко і сліпуче палахкотіли в каміні! Це звивалися в дикому танці …
Венні гуляла залами палацу. Вона із захватом роздивлялася колони зі срібними жилками, милувалася ліпними птахами на стелі. Ну точнісінько як живі, не відрізниш! Венні ніяк не могла вирішити, яка зала ошатніше оздоблена. «Мабуть, оця… Ні, он та, з водограєм посередині й золотими фігурками. Та чи не все одно? Головне, це все моє, моє… І сіра …
Вічний Шукач сидів за столом, розбираючи знахідки, які відшукав того дня. Нараз у шибку хтось тихенько постукав. – Заходьте! – гукнув Вічний Шукач. Літня жінка зазирнула в прочинені двері. – Вічний Шукачу, чи не попадався тобі маленький черевичок моєї онучки? Я сплела його з червоної вовни, – одразу помітиш, – низько вклонилася вона. – Аякже, …
– Вене, нумо гратися в солдатики, – запропонувала Венні та сіла поряд із хлопчиком на ослін. Хоча, по правді, їй більше кортіло бавитися в ляльки. – Е, ні, бавитимемось у ляльки, – заперечив Вен, але насправді йому більше кортіло погратися в солдатики. Звідкись здалеку почувся сміх, легкий і дзвінкий, мов різдвяні дзвіночки. Вен визирнув у …
Венні розбудило Зелене Мишеня. Воно сиділо на подушці та гладило її щоку тонкою холодною лапкою. Венні солодко позіхнула й перевернулася на другий бік. – Он як! Ледащо невдячне, лежебока! – накинулося на неї з докорами Зелене Мишеня. – Скільки можна спати? Поглянь, як гарненько світить сонечко! Окрім того, я добряче зголодніло. – І Зелене Мишеня …
Жив собі колись один імператор, який над усе полюбляв гарно вдягатися. Він і справді так захоплювався обновками, що до всього іншого йому було геть байдуже. Володар закинув усі державні справи і уникав імператорських радників. Йому більше подобалось цілісінький день крутитися перед дзеркалом, приміряючи розкішні мантії та недоладні короткі штанці… А ще імператор полюбляв їздити палацовим …
Жила собі колись маленька добра дівчинка, яка любила носити яскраво-червону накидку з яскраво-червоною шапочкою. Вона вдягала червону шапочку так часто, що зрештою всі стали її називати Крихіткою Червоною Шапочкою. Крихітка Червона Шапочка мешкала зі своєю матусею на околиці старезного густого лісу. Якось матуся Червоної Шапочки дала їй горнятко з овочевою юшкою. – Віднеси це бабусі, …