…погляд з боку
– А як ми потрапимо на вулицю? – спантеличено запитав Непосидько, з побоюванням поглядаючи вниз із четвертого поверху. – Е-ех! – пропищав М’якуш. – Я так і знав! Завжди що-небудь перешкодить останньої миті. А Петрусь у цей час ішов по вулиці без поводиря. Петрусь не знав, що робити від щастя. То йому хотілося лягти на …
Непосидькові й Нетаку довелося добряче попрацювати, поки їм вдалося виштовхнути сплячого М’якуша з діжечки. Потрібно було терміново виручати Петруся – негайно тікати з ним до табору. Хлопчики піднялися на ліжко до сплячого хлопчика. Над Петрусевим ліжком висів портрет тата, як дві краплі води схожого на сина. Петрусь дихав глибоко, і ковдра то здіймалася, то опускалася. …
Лише тепер наші мандрівники потрапили до кондитерської крамнички. На полицях і на прилавках купами лежали цукерки, фігурний шоколад, торти й печиво. Біля прилавків юрмилися покупці, але найбільше було дітей. Вони бігали від кас до прилавків і весь час щось жували. Діти їли цукерки, а цукерки поїдали їхні зуби. Хлопчики і дівчатка через це жахливо шепелявили, …
М’якуш, як завжди, біг останнім і встигав на бігу позіхати. Ну, а що трапляється з роззявами на вулиці – всім відомо. Не встиг М’якуш закрити рота, як на нього налетів якийсь хвацький водій на новенькій педальній автівці. Порушуючи всякі правила поведінки на вулиці, він їхав не по тротуару, а просто по бруківці. Щастя М’якуша, що …
У крамниці стало тихо і безлюдно. Настала обідня перерва. Непосидько перший вибрався зі звалища іграшок. – М’якушу, прокинься! Нетаку, вставай! Годі тут тинятися, треба наздоганяти Петруся! М’якуш спав під якимсь ватяним ведмедем і довго не міг очунятися. – Так, треба йти, – зітхнув він. – Овва! – сказав Нетак. – А коні нащо? І справді, …
Знаючи Петрусеві звички, батьки вели його як під конвоєм. Це був старий, перевірений спосіб. Ліворуч ішла мама, праворуч – тато, а шляхи відступу відрізав дідусь. Петрусь міг крокувати лише вперед. І ось на майдані, де стояв магазин дитячих іграшок, Непосидько, М’якуш і Нетак побачили Петруся. Щойно вони хотіли гукнути свого друга і кинутися до нього, …
Петруся вже тиждень не випускали на вулицю і намагалися тримати в ліжку. До того ж застудився й пес Сардель. Він раз по раз чхав і хрипко кашляв під Петрусевим ліжком, а мама кричала, що дитині стало гірше, що в хлопчика з’явився собачий кашель. Петрусь ніяк не міг довести, що ніякої застуди в нього немає. Щойно …
Виявляється, Петрусь захворів. Він уперто відмовлявся від сорок п’ятої ложки супу, від четвертої котлети, від третьої курячої ніжки. А від манної каші, яку йому тричі на день подавала сама мама, він навіть відбивався ногами. Жоден лікар не міг визначити Петрусевої хвороби, а мама запевняла, що в нього нова, ще нікому не відома хвороба, причому в …
– Стривай! – вигукнув раптом Нетак. – Треба йти не так – треба крокувати строєм! Ця пропозиція всім сподобалася. Непосидько скомандував: – Шикуйсь! – і одразу додав: – Цур, я перший! Я – командир! – Ні, не так, – сказав Нетак. – Я – перший! Тільки М’якушеві було байдуже, де стояти. Проте як же все-таки …
– У похід! Вперед! – нетерпляче вигукнув Непосидько і побіг. – За мною, друзі! – А може, не ва-а-арто… – протягнув М’якуш. – Адже в дорозі поспа-а-ати не-е-е… – І він позіхнув так, що підборіддя приклеїлося до шиї. – Тобі б тільки спати! – обурився Нетак і допоміг М’якушеві закрити рота. Тут усі троє перегнулися …