…погляд з боку
Ми ковзали, ковзали, ковзали. Здавалося, кінця-краю нема цьому ковзанню. Ах,такі б льодові гірки та й у Київ! Нарешті ми зупинилися. Перед нами були два тунелі. І все. Що робити? Кочерябов, наприклад, заплакав. А ми подивилися на Кочерябова і заплакали теж. Міхільсон звів крила, щоб утерти сльози. З-під його лівого крила випала книжка, що її подарували …
Ми сиділи біля електричного каміна, що не грів (аби не розтопити Антарктиду!), і обговорювали екскурсію. Аж ось Жигі-Жигі підвелася зі свого місця й сказала: – А тепер я прочитаю вам власного вірша. Він називається «Про крижинку». І почала читати: Ми дивились крізь крижинку, Крізь крижинку на зірки. Випала вона із крилець, Як тепер її знайти? …
Антарктида – це таке здоровезне поле (ну і пагорби, звичайно, різні є). Здо-ро-вез-не поле! Біле. Такий великий шматок сала без прожилок. Ну а якщо на цьому шматку щось чорніє, то це, певно, якийсь пінгвін, який тиняється без діла. Чи по ділу. А коли щось червоніє, то це сигнальний прапорець учених із експедиції, які пообіцяли нам …
Мої пошуки щасливо закінчилися Я й десяти кроків не встиг зробити, як зустрів пінгвіна. Він ніс три банани. – А ми чекаємо-чекаємо на тебе, – уїдливо сказав я. – Що, ВОНА вже в юрті? – жахнувся Міхільсон. – В юрті, в юрті, – відповів я і кинувся за ним досередини. «Об’єкт» Минуло кілька днів. У …
Міхільсон жив у невеликій крижаній юрті – так у них там називаються будинки. Поруч із юртою знаходився парник, де працьовитий пінгвін вирощував помідори і зберігав цілу тонну бананів. Усередині юрти було тісно, але затишно. Утрьох жити можна. Як то кажуть, тісно, та зате тепло! На столі вже стояли три порції морозива і три великі помідори. …
Вітаю, Ваню, дорогий мій друже! Шле привіт тобі з Антарктиди пінгвін Міхільсон. Пишу і подумки ллю сльози! Цього разу я не зможу приїхати до тебе на гостину на твої зимові канікули. Цього разу в мене немає грошей на квитки, тому що всі свої гроші я витратив на придбання бананів для моєї племінниці. Ти ще не …
Зимові канікули добігли кінця. Я вже кілька днів ходжу до школи. Сьогодні на великій перерві, коли прийшов Міхільсон і приніс мені сніданок, ми побачили Кочерябова, який сидів у коридорі біля вікна з великим слоїком сметани. Сметану Сашко їв великою столовою ложкою. Ми підійшли до Кочерябова і поцікавилися: – Що це ти, Сашко, робиш? А він …
Коли одного ранку в саду перед нашим будинком вибухнув снаряд, я не здивувався (адже поруч військовий полігон!), але мені одразу стало сумно. Міхільсон поділяв мої почуття. Тепер вирва від вибуху залишиться аж до весни: ми не зможемо розрівняти замерзлу землю. Щоб заспокоїти мене, Міхільсон почав розповідати про те, як у них в Антарктиді люди хотіли …
Наступного дня я розповів татові по великому секрету таємницю про Міхільсонове віршування. Тато зрадів. Він сказав, що завтра його ансамбль матиме концерт і Міхільсон обов’язково теж повинен виступити. Я пішов потішити друга. Увечері мама й тато пили на кухні каву. Вони дуже полюбляють каву. Так от, поки мама з татом пили каву, ми з Міхільсоном …
– Ну, здрастуй, Ваню Овалов! – Міхільсон! – закричав я радісно, побачивши старого друга – пінгвіна, що мав прізвище Міхільсон. Пінгвін заповзав через відчинену кватирку до моєї кімнати. Він завжди «входив» саме так, коли приїздив до нас на гостину. Пінгвін уявляв себе Карлсоном, хоча ніякого пропелера на спині в нього не було. Ба більше, літати …