…погляд з боку
А з цією любов’ю все зовсім незрозуміло. Поміркуйте самі – Маму з Татом я люблю, і Бабусю з Нінусею, і Діда Василя теж, і суп із фрикадельками, і собаку, якого в мене навіть немає, – теж люблю. Ну й Даринка ще ця з не нашої групи. Багато їх, любовей, виходить. А я один. Тому й …
А окрилений пончиками Штрудель, навпаки, був повний ентузіазму: – Та не пхикай ти, зараз що-небудь придумаємо! Слон задумливо обвів очима кімнату й, радісно хекнувши, бадьоро підтягнув хоботом майже недоторкану коробку з пластиліном. Прискіпливо оглянувши всі кольори, він нарешті відщипнув крихітний шматочок білого, сплюснув його й приладив до самотньої ручки від Грааля. Я стежив за ним, …
Жінки це дуже дивні люди. Для них жахливо важливі всілякі дурниці. Ну там щоб сорочка в штани обов’язково заправлена була і ніс тільки хусткою витирати. А ось ви самі пробували із заправленою сорочкою з-під дивана паровоз дістати? А на дерево залізти? От і я про те… Ще вони страшенно полюбляють усякі витребеньки: бантики, каблучки, картинки …
Вийшовши з кімнати Ба, я наткнувся на Штруделя, який м’явся під дверима в коридорі, соромливо шелестячи ялинковим дощиком. – Ну, що там? – боязко запитав він. – Все-таки занедужала, – важко зітхнувши, повідомив я, – навіть аптечку самому дістати дозволила. Штрудель сполотнів так, що це стало помітно навіть через зеленувате скло акваріума, і став бочком …
Хворіти буває весело, а буває не дуже. Все залежить від хвороби. От коли в мене була краснуха, було дуже весело: нічого не болить і гарний, як мухомор. «Ефектно!» – каже Ба. І коли я хворів на свинку, було весело: вуха в мене були чималенькі, як у мультфільмі про Чебурашку. А от з ангіною хворіти вже …
Увесь день у садочку я не знаходив собі місця – ще б пак! Удома-то в мене під ліжком сидів справжній Слон, а тут змушували мене малювати якісь палички й галочки і їсти рисову кашу. І час, як на зло, повз як равлик! Мар’євгенівна (наша вихователька) уже двічі показувала мені, куди повинні дійти маленька й велика …
Я оце зрозумів, що зовсім не розповів про себе й свою родину. Мене поки що звати Саня, але, коли я виросту, буду Олександром. Мені п’ять із половиною. Наступної осені я піду до школи, а потім стану дорослим і буду працювати двірником або піратом. Не дивуйтеся, самі подумайте: двірник гуляє в будь-яку погоду й ніхто йому …
Іноді трапляються похмурі дні. Це закон природи. У такі дні заплутуються шнурки, з’являється пінка в какао, а в садочку на сніданок – сирна запіканка. Похмурi дні бувають у всіх: у бабусь підгоряють пироги і розпускається плетиво. Мами з татами спізнюються на роботу, і навіть світлофори відмовляються вмикати зелене світло. В один із таких днів я …
Рекорд реабілітаційного центру Тепер Вігамар сидів у камері з міцною решіткою, надійним замком і високочутливою сигналізацією, а його колишні бранці набиралися сил у реабілітаційному еко-парку. – Нарешті ми можемо досхочу обливатися водою, – зі втіхою говорили слони, влаштовуючи один одному бризкотливий душ. – Яке полегшення – відлежатися в прохолодній грязючці, – розкошували в тихій водоймі …
Осоружні тенета неволі – Попався, попався! – задоволено потирав свої невідмивані руки Вігамар, – запираючи секретними кодами електронні замки на клітці, в яку він заточив коаленятко. – Попався! Ач який жирок на свободі нагуляв! От і добре. Тепер у тебе ще товарніший вигляд, ніж раніше. Коаленятко мовчки сиділо в клітці і з ненавистю та презирством …