…погляд з боку
Наступного дня Даринка вирішила просто побайдикувати в дворі на самоті, подумати. І, наприклад, скористатися відсутністю сестер та відчайдушно погойдатися на новій гойдалці. Дивний звук відірвав її від мрій про гойдалку. Це було щось схоже на скоромовку, яку промовляв півень. Змовкли всі звуки двору: перестали сокотіти кури, ґелґотіти гуси, цвірінькати горобці, туркотіти голуби, повискувати поросятка, перегиркуватися …
Виявляється, кілька місяців тому, як стало зовсім тепло, дідусь Мишко мандрував велосипедом по Україні в пошуках якоїсь цілковито нової корисної копалини. Вона була конче потрібна йому для дослідів. Та копалина досі була невідома науці. Але дорогою його спіткала пригода. В одному полишеному людьми хуторі на Слобожанщині, під крейдяною горою Пристін він раптом почув кукурікання півня …
І ніхто не помітив, як курочка Мишко перестала з’являтися на очі. Лише дідусь Василь, який уставав раніше за всіх і вислуховував її куце «Ку-ку-ка… кх-кх», завважив відсутність розспівів. Та з’явилися нові господарчі турботи. Слід було доглядати крихітних каченят, які днями вилупилися з яєць. Час було збирати чудовий урожай помідорів. І як же без поливання барвистих …
Дивачка вставала дуже рано, застрибувала поруч із півнем Червінцем на паркан і намагалася разом із ним виспівувати «Ку-ку-рі-ку». На щастя, їй це не вдавалося. Адже якби курка заспівала пісню півня, у селі б здійнявся страшний ґвалт. Такий спів віщує неприємності, халепи, прикрощі й капості… А хто ж полюбляє неприємності, халепи, прикрощі й капості?! Курочка Мишко …
– Ось де він! – радісно скрикнув дідусь Мишко та сповненим любові й захоплення поглядом подивися на… курку. У могильній тиші хтось із гостей знову закашлявся. Хіба курка – «він»? – Дариночко, онучечко, оце – він, твій подарунок. Він сам знайшов тебе! – захоплено й гордо привітав Даринку з днем народження рідний дідусь. Даринка знизала …
День народження Даринки влітку. Це і добре, і погано. Добре, бо кожне літо Даринка проводить у дідуся Василя й бабусі Ніни разом зі своїми двоюрідними сестрами. Погано, бо восени, взимку й навесні в класі проводять веселі «Дні іменинника» з подарунками й забавами. А для народжених улітку цих веселощів не передбачено. У селі до Даринчиного дня …
Дімон і Демона сиділи на кульбабі й дивилися на захід. – Слухай, Дімоне, чому мене всі називають по-чоловічому – кліщем? Я ж дівчина, врешті-решт! Дімон задумливо почухав живіт. – Так, поміркуймо. Хотіла б ти, щоб тебе назвали кліщихою? – Ні. Це якось грубо. – Добре. Може, самиця кліща? Демону аж перекрутило. – Фу! Самиця? Самиця …
До свята Нового року Дімон байдужий. А все чому? Бо ще до першого снігу всі кліщі ховаються під шаром опалого листя й не вилазять звідти до весняного потепління. Так що про святкування Нового року Дімон навіть і не здогадувався. Тому й байдужий. Бідний, бідний Дімон! Такого свята не знає… Дімон і кріт Сидів одного разу …
Ідуть якось Дімон і Демона по стежині луговій, життю радіють. Бачать, сидить сумний клоп Семен і слухає дивну музику на портативному програвачі. – Привіт, Семене! Що слухаєш? – весело запитав Дімон. – Привіт, кліщі. Ось блюз слухаю. – Що за блюз? – цікавиться Демона. – Блюз – це коли хорошому клопові погано, – зітхнув Семен. …
Дімон абсолютно випадково заліз на ногу диригента симфонічного оркестру і прямо під коліном усівся перекусити. Не знав же він, що лісом ось так просто диригенти можуть ходити! Тож наївся Дімон і відвалився відпочити. Лежить на лопуху, а в голові музика грає дивовижна. Скрипки, арфи, бубни… І від музики цієї хочеться справи хороші робити, ввічливим бути, …