…погляд з боку
Професор присів біля Маркіза і щось прошепотів йому на вухо, показуючи рукою в інший куток двору, де розтікалася загадкова калюжка. Марко подивився на Петрика тужним поглядом, кілька секунд посидів, роздумуючи. Відтак мовчки встав, постояв, як спортсмен перед стрибком у воду, набрав у легені повітря, закрив передньою лапою носа і пошкандибав на трьох лапах до сміттєвих …
А Гора тим часом увійшла в стан глибокої нірвани. Найстаріший затих, перестав гойдатись і сидів, як камінна глиба. Було чути тільки дзижчання мух та нервове гикання Маркіза де Переймала. – Ну і як тепер нам його із цього стану витягнути? – повернувся до Професора Сашко. – Ти ж усе знаєш! Давай, думай! – Егей! Шановний! …
Мальовнича група простувала серединою вулиці. Попереду гордовито біг Маркіз де Переймало фон Дворовий. Час від часу собача природа перемагала в ньому. Тоді, забувши про статечність, він починав снувати в різні сторони та винюхувати щось на землі. Потім, похопившись, він знову витягував гостреньку мордочку та набирав поважного вигляду. За ним у фарватері рухались Біленький з Професором. …
– Гав! – несподівано пролунало ззаду. – Це що знову за приколи? – прошамкав напханим ротом Професор. Він обернувся і побачив песика. Той не кліпаючи дивився на бутерброд у Петриковій руці жалібними, голодними очима і клацав порожньою пащею. Песик був чорний, з білими плямами по спині і рожевим животом. Його лапаті вуха смішно метлялись і …
…Кабасик разом з татом і мамою жили на території продуктової бази. Вона постачала їжу всьому місту. Товар сюди привозили цілими вагонами, відвантажували величезними критими автомобілями. Поки вдень тут товклися люди, родичі Кабасика відсиджувались у підземних сховищах, які залишились іще з прадавніх часів і про які всі вже давно забули! Там ще й тепер можна було …
Вулиця, якою йшли хлопчаки, була багата на різноманітні крамнички та невеликі кав’ярні. Їхні двері були гостинно відчинені, однак ніхто крізь них не заходив і не виходив – жодного руху. Було дивно серед білого дня прямувати містом, в якому навіть не цвірінькають горобці та не бігають бродячі собаки. – Ну що, зайдемо сюди? – зупинився біля …
…Перед очима снували білі мушки. У вухах голосно дзвеніло, ніби хтось без угаву стукав по надітих на голову ночвах. Біленький труснув головою. Мізки стали на місце, а погляд сфокусувався. Але те, що хлопчик побачив, зовсім збило його з пантелику! Він сидів прямо посеред дороги в якомусь, на перший погляд, великому місті. Обабіч стояли високі будинки, …
Саме так, ця книжка справді розпочинається з другого розділу. Це зовсім не помилка, а нова витівка комп’ютерного віруса. Спробуйте погортати сторінки книжки. Можливо, перший розділ десь заховавcя, і ви його знайдете. – Ну ти мені поясни! Ну чого тебе поперло до школи? Я ж тебе вдома залишив – лежи собі, відпочивай. Ні, взяв і перед …