…погляд з боку
Після тієї халепи на Місяці в мене ще довго боліли боки. Тож мусив вигадати новий засіб проти ведмедів-ласунів, які липнули до меду, наче ті мухи. Бо терпець мені вже урвався, а ви ж знаєте, що в мене тільки м’язи міцні, а терпець слабкий! Другого дня я намастив медом дишель воза і заховався поблизу, влаштувавши засідку. …
Обхопив я тоді голову руками і ну її ламати, як викараскатися з цієї халепи! Аж враз я згадав, що турецька квасоля росте надзвичайно швидко. Тож я висадив одну квасолину і заходився рясно її поливати. Любо було глянути, як хутко вона пнеться до неба! Коли ж квасоля зачепилася вусом за місячний серп, я, не вагаючись, видерся …
Щойно я розсмакував військові подвиги, як – лишенько! – попри мою одчайдушність і відвагу, мене захопили в полон турки. Ба навіть гірше – продали в рабство до султана, де я мусив гарувати, як віл, і мозолити руки. Робота моя була вкрай марудною й одноманітною. Я мав щодня пильнувати бджіл на пасовиську, наче тих кіз чи …
Іншим разом дорогу мені заступило болітце. Нехай тобі всячина! Спершу воно здалося мені мілкою баюрою, горобцеві по коліна. Я підострожив коня і вихором помчав уперед. Та пролітаючи над болотом, на півдорозі, я побачив, що воно завбільшки з море. Вже в повітрі я розвернув коня назад, щоб на березі краще розігнатися. Одначе й наступного разу я …
Кмітливістю і спритністю стрибків мене міг перевершити хіба що… мій коник. Жодні перешкоди – ані канави, ані паркани – ніколи не заважали мені їхати навпростець. Аж якось я прямував битим шляхом у свій табір. Коли – де не візьмись – дорогу мені перетнуло малесеньке зухвале зайча з пухнастими вушками. Ти ба, який одчаюга! Я, звичайно …
Кілька днів по тому ми взяли в облогу чергову фортецю. Даруйте, я не розчув її назви через гармидер й оглушливу стрілянину. Точився запеклий бій, аж дим стояв коромислом. Я, звісно, як і завжди, вчинив купу подвигів і чимало ворогів порубав на локшину. Фельдмаршал звелів розшукати тямущу людину, аби тишком-нишком прокрастися у ворожу фортецю й полічити …
На війні я зажив собі слави, вчинивши чимало подвигів. Я трощив ворога і гамселив, маніжив і колошматив, а відтак полосував і чухрав. Одне слово, кулачив і духопелив. А насамкінець ще й кришив і дубасив. Моя рука настільки звикла сікти ворога, що ще довго виконувала такі рухи. Тому, аби не покалічитися, довелося носити її десь із …
Якось запросили мене на гостину до одного графа. Усі чоловіки зібралися на подвір’ї, аби подивитися нового коня. А я насолоджувався товариством вельможних пані та розкішним частуванням. Аж тут надворі зчинився гармидер і залунали крики по допомогу. Я прожогом кинувся сходами вниз й ось що вгледів. Необ’їжджений молодий кінь зірвався з припони і, зваливши з ніг …
Ох і хортиця ж у мене була: дивина, а не собака! Я залюбки розповів би вам про всі її подвиги на полюванні, проте, на жаль, і сам не все знаю. Чого ж так, спитаєте ви? Тому що моя хортиця частенько ходила на полювання сама, без мене. А розповідати про свої походеньки ой як не любила, …
Отож у мене був хірт, а точніше кажучи, хортиця. Одного разу вона сполохала величенького прудконогого зайця і погнала до лісу. Вони так швидко дременули, що невдовзі зникли з очей. Оце так напасть! Що ж його робити? Де їх шукати? Аж ось я почув гавкіт, наче гавкало ціле збіговисько собак, проте якось лагідно, аж за душу …