…погляд з боку
Одного разу батько Ольги знову закохався. І хоча його наречена була люб’язною й посміхалася, наче справжня леді, Ольга не довіряла їй. Здавалося, ніби за своєю широкою посмішкою вона ховає страшний секрет. Ольга знала, що в цієї красуні є сестра – Баба-Яга, страхітлива стара карга, яка живе самотою в темному лісі. Дівчинка чула, що завдяки чарам …
Колись давно в одній далекій країні жив собі багатий удівець із єдиною дочкою, Ольгою. Жили вони удвох і були щасливі. Всього в них було вдосталь: стіл завжди ломився від їжі, а будинок повнився сміхом. Улітку Ольга гралася з батьком у квача й хованки в садку. Бувало, вони просто лежали на траві та мрійливо спостерігали, як …
Баба-Яга – стара страшна відьма. Темними ночами вона літає в старому іржавому котлі, веслом кермує, а мітлою сліди за собою замітає. А будинок її й зовсім дивний: увесь старий і похилений. І стоїть на курячих ніжках! А іноді обертається навколо своєї осі, немов пританцьовує. Обличчя Баби-Яги вкрите бородавками. Вона обожнює огидних старих жаб. Руки її, …
У день змагань пожвавлення в лісі досягло апогею[1]. І хоча перегони стартували рівно опівночі (взимку завдяки північному сяйву ночі світліші за дні), відразу після вечері найбільш нетерплячі почали потихеньку збиратися до гори. Спортсмени вкотре перевіряли своє спорядження – лижі, лижні палиці й черевики – і також вирушали. Їм, на відміну від глядачів, треба було піднятися …
Відтоді Людвіг змінився. Його більше не приваблювали галасливі ігри та пустощі. Він дедалі частіше залишався на самоті й годинами просиджував в їхній з братом кімнаті. Бйоргхілль неабияк тривожилася. Вона змушувала синів більше гуляти на свіжому повітрі, ввела в їхній раціон подвійну дозу сушених фруктів. А її письмовий стіл був завалений науковими працями про дитячу депресію, …
На чистому сніговому полотні відбилися дві паралельні лінії, що бігли від хатини до лісу. – Схоже, людина пішла на лижах, – прошепотів Нордвіг. Його допитлива мордочка обережно визирнула з-за стовбура кривої сосни. Двері хижі відчинилися, й на поріг поважно ступив альбатрос. Він зробив незграбний крок і відразу провалився в замет. – Хай тобі грець! – …
Під час вечері за столом панувала незвична тиша. Нордвіг раз у раз крадькома озирався, а думки Людвіга, здавалося, взагалі літали десь далеко. У відповідь на прохання мами передати сушений фундук він простягнув їй полумисок із грибами. А коли батько запитав, чим вони займалися цілий день, відповів, що вже не голодний. Бйоргхілль збентежилася. Вона вирішила, що …
На найвищому поверсі мама облаштувала горище. Саме там брати прогризли таємний лаз у порожнистому стовбурі високої сосни, у дуплі якої й був їхній дім. Старанно забитий мохом, лаз залишався непомітним сторонньому оку й правив білченятам за перепустку на свободу під час таких ув’язнень, які, слід зазначити, траплялися доволі часто. Нордвіг обережно висунув мордочку з отвору. …
У далекій Норвегії, де гори значно вищі за небо, а сосни пронизують верхівками хмари, у хвойному лісі біля підніжжя скелястих пагорбів, удалині від холодного моря, жили два брати-близнюки – Людвіг і Нордвіг. Обидва носили однакові пухнасті шуби, лише китички на вухах і кінчику хвоста у Нордвіга були білі, немов сніг на гірських піках, а в …
– Ну ось, тепер мусимо чекати на цих лебідок! – невдоволено буркотіла лелечиха. – Коли хочуть летіти з нами, нехай не баряться. Чекати ми не можемо. Адже ми летимо зграєю, всі разом. Так летіти значно пристойніше. Не те що якісь там зяблики чи турухтани, або, як їх ще називають, забіяки: у них подружжя летять порізно …