…погляд з боку
– Що ти сказав?! Ось. Я знав, що це справить на Тіну враження. – Ти такий ідіот! Ну, може і не справило. – Я не вірю, що ти міг зробити таку неймовірну, безглузду дурницю. Явно не справило. – У тебе просто товчена картопля. Товчена картопля? Ніколи такого не чув. – Товчена картопля? – перепитав я. …
Звичайно, мама Тіни все розповіла моєму татові. Вона поскаржилася йому по телефону, а поки тато розмовляв з пані Лютою, прийшов листоноша з пакунком. І знаєте, що там було? Брудна футболка і джинси від Армані Мелінди Бофінґтон-Ор. А ще там був лист. “Шановний пане Ларкі, Якщо Ви не зможете належним чином відчистити цей одяг, мусите купити …
Тато тинявся скрізь з таким виглядом, ніби була проголошена війна, і він щойно виявив у ванні ворожі підводні човни. Його можуть викинути з гольф-клубу геть! Яка ганьба! Яка наруга! Він лютував і обурювався пихатим, зарозумілим Бофінґтоном-Ором. А завдяки Стрілці, звісно, перепадало на горіхи й мені. – Її треба належно видресирувати, – гаркав тато. – Бо …
Тато стояв у коридорі біля сходів, зазирав у дзеркало й поправляв на собі сорочку. – Рухайся, Треворе! – Чи мушу я вбирати ту краватку? – Так! Ми йдемо на вечерю до гольф-клубу, а без краваток туди не пускають. Ненавиджу краватки. Вони такі… такі жалюгідні. Я завжди почуваю себе ідіотом, коли їх натягаю. (Я й так …
Я й далі безцільно блукав вигоном, а Стрілка й далі бавилася в кеглі з людьми, що вигулювали псів. Замрячив дощик, але я нічого не помічав, дивлячись собі під ноги й уявляючи, як Стрілка випасає візочки для продуктів, в яких сидять вівці. – Гей! Дивись, куди йдеш! Я глянув і… БУМ!!! Прямо перед очима – видіння, …
Це не я вигадав. Це Тіна, тільки не треба думати: “Овва, та ж Тревор має дівчину!”, бо я не маю. Тобто не її. Знаєте, як це буває з людьми. Вони починають молоти такі дурниці (як-от мама!), що вам стає ніяково. Якщо мені, скажімо, телефонує Тіна, а мама бере слухавку, то вона якнайдалі виставляє руку зі …
– Варто, мабуть, вивести собаку надвір, – нагадала мені Тіна. – Вона так досі й не гуляла. Я пішов по смик. – Ходімо, Стрілко, пора гулі-гулі. Стрілка зірвалася на лапи, підбігла до мене й сіла на підлогу, чекаючи, щоб я причепив смика до нашийника. Чи здивувалися ми? Ні, це слово зам’яке – ми просто очманіли. …
– Гулі-гулі! – крикнув я, жбурляючи Стрілку на доріжку, що рухалася і стрекотіла. Стрілка спантеличено вискнула, потрапивши на килимок, і миттєво зіскочила з нього задом наперед. Вона зі свистом вилетіла крізь двері, зі швидкістю ракети перетнула кухню і врешті-решт застрягла своїм задом у відчиненій пральній машині, яка, на щастя, не працювала. Стрілка спантеличено втупилася в …
Якось химерно. Тепер, коли Стрілці загрожувала смерть, всі стали її гладити й захищати. Вона завжди завдавала купу прикрощів, але ж була такою жвавою, веселою і ну… вар’яткою, а ми її за це любили. Ми не хотіли її втратити. Мама з татом дуже лагідно говорили до неї, і ця скрута, в якій вона опинилася, об’єднала всю …
Правду кажучи, це була гарна ідея. Я завжди знав, що нам якось треба скористатися Стрілчиною швидкістю. З роликами було б усе гаразд, якби не та халепа, що ні ролики, ні собака не мали жодних гальм. А от Тіна придумала, що ми використаємо наші велосипеди, які принаймні мають гальма, та її скейтборд. – Але ж ми …