…погляд з боку
Коли надходить літо, ми з мамою їдемо до бабусі й дідуся на хутір. Тато теж туди приїздить, як бере відпустку. Ми їдемо потягом, бо мама не вміє водити авто. – У потязі слухайтеся маму, щоб вона з вами не замучилася, – сказав тато, коли ми їхали цього літа. – То нам її слухатися тільки в …
Одного дня тато сказав: – У неділю ми влаштуємо пікнік! – Ура! – вигукнули ми з Юнасом. – Ура, ми влаштуємо пікнік! – озвалася Лотта. У неділю мама схопилася раненько, напекла млинців, намастила бутербродів та приготувала в термосах шоколаду і для себе з татом кави. А ще ми прихопили лимонаду. Під’їхавши автомобілем до порога, тато …
У будинку по сусідству живе тітонька Берґ, до якої ми вряди-годи ходимо в гості. Між її і нашим садом стоїть паркан, проте ми з Юнасом його перелазимо. Лотта його не може перелізти, але песик тітоньки Берґ в одному місці під парканом вигріб стільки землі, що зробилась ямка, в яку проповзає Лотта. Недавно ми навідалися до …
Наш тато дуже кумедний. Коли він приходить з контори додому, ми – Юнас, я і Лотта – виходимо зустріти його в передпокій. Тоді тато сміється й вигукує: – Ого скільки в мене дітей! Одного разу ми заховалися в передпокої за пальтами й затамували віддих. Аж тут тато запитав у мами: – Чого це в хаті …
Ми з Юнасом цілими днями безперестанку в щось бавимося. Атож Лотті також дозволяють бути з нами, якщо ми бавимося в такі ігри, в які їй можна бавитися. Проте часом ми бавимося в морських розбійників, і тоді Лотта лише заважає. Адже вона весь час падає зі столу, який нам править за корабель. Та вона репетує і …
Мого брата звати Юнас, мене – Мія-Марія, а нашу маленьку сестричку – Лотта. Їй трішки більше ніж чотири рочки. Тато каже, що поки в них не було дітей, у хаті панували тиша й спокій. Потім стало дуже гамірно. Мій брат народився переді мною. І тато твердить, ніби гамір удома почався майже відразу, як Юнас виріс …
Мама відсунула чорну штору й відчинила вікно. – Ви з глузду з’їхали? – крикнула вона. – Як можна зчиняти такий гуркіт? Хіба не знаєте, що сьогодні Святвечір? – Знаю! – долинув із подвір’я захриплий голос. Там стояв військовий мотоцикл з коляскою. Гуркотів мотор. А голос належав водієві в шкіряній шапці та окулярах для їзди на …
Наступного дня мама пішла на роботу ще о четвертій ранку. Та передусім вона мене обійняла – то були мої перші різдвяні обійми. – А ти поспи, – сказала вона. – Я повернуся десь о третій. Її вигляд нагадував, що вже Різдво. Вона вдягнула до уніформи червону, як у гнома, шапку. А ще в неї були …
Коли я вийшов надвір, більшість учнів ще товклися на шкільному подвір’ї. Так, ніби вони не дуже втямили, що почалися канікули. Усі скупчилися біля флагштока, серед них були Оскар та Ельса. – Дурень! – сказала вона, тільки-но я підійшов ближче. – Знаю, – відповів я. – Не ти. Я про нього! – вона кивнула на Конрада. …
Директор перехопив мене, коли я наступного ранку підстрибцем ішов коридором. Я запізнювався. Річ у тім, що я довго дивився на закоцюблого снігура, який сидів на гілці, і роздумував про Ельсу. Цікаво, чи їй сподобається лист. Я думав про те, що, може, взагалі нема чого йти до школи. – Яке щастя, що ти мені попався, – …