…погляд з боку
– Ну й халепа! У передостанній день перед канікулами – догана! – сказав Оскар. – Атож, – сказав я. – Але те, що ми зробили, того варте. – Цілком. Хоч мама не зрадіє. – Моя також. Вона дуже не любить, коли хтось порушує порядок і дисципліну. Але, може, повеселішає, як понюхає ось це. Я вийняв …
Наступного дня я вирішив бути відважним. Вистежив, коли Ельса після першої перерви заходила до класу. І взяв її за руку. Але відразу ж і відпустив. Рука в неї була наелектризована так само, як і її кучеряве волосся. Пожертва задля любові лежала в мене в кишені. – Ельсо, – мовив я. – Ну? – спитала вона …
Дорогою додому я минав ринок і на тому місці, де стояв Ґранфош, набрав повен лантух гілля і трісок. Вулиці були темні, безрадісні, бо цієї зими ніде не горіли ліхтарі. І на вікнах висіли чорні маскувальні штори, щоб ніякі бомбардувальники не загледіли будинків із повітря. Але в нашому будинку світилося. Мама вже була вдома. У неї …
Деякі люди хотіли невеличкі й ріденькі ялинки. А деякі віддавали перевагу густим, з міцними гілками. Дехто цікавився, чи є такі ялинки, що густі лише з одного боку, щоб їх можна було поставити в кутку. Я помітив, що люди часто звертали увагу на ті ялинки, які були чимось на них схожі. Тож окинув пані досвідченим оком. …
– Що сказала вчителька? – запитав Оскар, коли я вийшов надвір. Він стояв, насунувши на самі вуха шапку, біля флагштока і чекав мене. А щоб не задубіли на морозі ноги, підстрибував. – Сварила мене. – Ну й правильно, – сказав він. – Атож, – згодився я. – Це ж треба бути таким незграбою, щоб скинути …
Я чув, як у мене за спиною сопів Оскар. Він мій найкращий друг. Він ненавидить математику. Не так, як я. У мене це улюблений предмет. Я вже впорався з числами і заховав у пенал ручку та лінійку. На душі було спокійно. Потім я подивився на Ельсу й відчув тепло. Вона сиділа поруч і гризла свою …
Мама й тато назвали мене Фредом[1]. Але це не допомогло. Почалася війна. І татові довелося поїхати з дому і оберігати кордон десь далеко на півночі. Мама плела рукавиці та шкарпетки, щоб він не мерз, бо зима видалася дуже холодна. Коли ми дихали, то з рота хмарами випливала пара. А дорогою до школи під носом виростали …
Так Митько дізнався, які лікарі є в поліклініці, як вони працюють, які дослідження проводять. Звісно, він тепер більше не боявся туди ходити – адже це дуже важливо для здоров’я, і взагалі там цікаво й весело! Митько так багато дізнався про те, що в нього всередині! – Ти все запам’ятав, про що просили тебе лікарі? Як …
Так Митько познайомився й подружився майже з усіма лікарями в поліклініці. Залишився тільки один. Митько з нетерпінням поспішав до кабінету з написом «Невропатолог». Він знав, що й там на нього чекають чудеса. Веселий молодий лікар у білій шапочці одразу зрадів Митькові: – Мене звати Віктор Петрович. Я перевірю твою нервову систему. Нерви дуже важливі. Вони, …
У лікарні Митька зустріла мила жіночка і сказала: – Привіт! Давай знайомитися. Я Марія Степанівна, старша медсестра. Зараз я покажу тобі твою кімнату. У новій кімнаті Митькові сподобалося. Там стояло два ліжка, дві тумби, два стільці й один стіл. І називалася вона дуже дивно – «палата». «Палата! – повторював про себе Митько. – Немов у …