…погляд з боку
Це сталося набагато пізніше, коли я вже закінчив підготовчий клас і мені знову було жахливо нудно, бо, як ви знаєте, у мене не надто багато друзів. Я не планував вам розповідати, чому в мене небагато друзів, але таки розповім: бо я образився на хлопців з нашого класу. Ми цілісінький рік грали у війну мафії та …
Беррі – потворка. Ще й яка потворка! Ви навіть не уявляєте. Я ніколи не думав, що він стане моїм другим найкращим другом, відразу після Войтека, що був «гарний, мов дівчинка». Тепер у мене двоє друзів: один – гарний, а другий – потворний. Кумедно, правда ж? Ну от я і збовкнув! Я не мав наміру говорити, …
З паном А Ти Хто я познайомився дуже давно, напевно, коли ще ходив у підготовчу групу, а може, навіть у молодшу – я вже й не пам’ятаю. Вже тоді пан А Ти Хто був дуже старий і цілковито сивий. Одного дня мені було жахливо нудно, бо друзів у мене було небагато, а в нашому дворі …
Наступного дня Ронні-Адам повіз мене до лікарні. Він вивісив на дверях пекарні табличку «СКОРО БУДУ» і влаштував собі довшу, ніж завжди, перерву. А я після обідньої перерви чкурнув з уроків, сказавши, що мені треба до стоматолога. Я вирізав малюнок із газети і поклав його у свій зошит з математики, щоб не зім’яти. Коли ми прийшли …
Дідусь із кожним наступним тижнем ставав дедалі добріший і слабший. Ми з татом їздили до нього щосуботи. Тато хвильку-другу сидів на стільці для відвідувачів. Тоді йшов до кав’ярні й розгадував кросворди. Медсестра розповіла, що дідусь почав звертатися до неї на бабунине ім’я, називав її «моя кохана», питав, як вона почувається, чи може він щось для …
Я непокоївся за дідусеве серце. Бо воно було застаре, збільшене й виснажене. Бо не витримувало великих навантажень. Бо могло зупинитися будь-якої миті. А я запропонував йому тікати. Це через мене він дерся на ту кляту гору. Хоч майже не підводився з ліжка. До того ж як мені встигнути навчити його краще говорити? Так щоб бабуня …
Перш ніж завести мотор, Адам зняв із голови водійський кашкет і вдягнув спортивну кепку. На випадок, якщо мама й тато вийдуть із будинку нам назустріч. У мами була звичка визирати на вулицю з-за штор. – Треба все продумати, – підморгнув Адам. У моїй голові крутилося кілька думок водночас. По-перше: як зробити так, щоб дідусь навчився …
Ронні-Адам чекав нас на пристані. На ньому був водійський кашкет. – Привіт, старий! – мовив Адам і приклав милицю до милиці. – Тьху на тебе, хлопче! – відповів дідусь. Було помітно, що вони вподобали один одного. Ми допомогли дідусеві вмоститися на передньому сидінні. Я всівся позаду, поклавши милиці поруч, а сумку під голову. Втеча мене …
Коли ми проминали будинок, що бовванів на гребені Скелі, я задер голову й подивився на балкон. Але бабуня там не стояла і не махала рукою. Вона завжди не любила, коли хтось від’їздив. Я прихилився головою дідусеві до плеча й подумав: це ще не кінець! Мені, скажімо, було цікаво, що нам сказати в лікарні, аби медсестри …
ДІДУСЯ НІДЕ НЕ БУЛО! Увечері я допоміг йому спершу сходити в нужник, а потім лягти в ліжко. Йому довелося спати в одязі, бо важко було з нього щось зняти. Коли він заснув, я сидів і дивився малюнки в бабуниній Біблії, аж поки стало хилити в сон. Я прокинувся рано, бо захотілося до вітру. Вибігаючи надвір, …