…погляд з боку
Дідусь мусив довго сидіти на стільці в кухні й відхекуватися. – Пора тобі братися за діло, – засопів він. У кухонному ящику лежали дрова, березова кора і хтозна-колишні газети. Я відчинив дверцята, запхнув усе, що там було, у грубу, і воно зайнялося з першої спроби. Навіть не задиміло. Потім я побіг до колонки й накачав …
– Ти бачиш? – спитав дідусь. Він сидів спиною до жовтогарячих металевих дверей машинного відділення. Я їх трішечки відчинив, хоч там було написано «Стороннім вхід заборонено». Лише для того, щоб до нього долинав гул мотора і він відчував звідти тепло та вдихав у себе манливий запах пального. Дідусь дивився у вікно на острови, повз які …
Коли ми прийшли, дідусь уже приготувався їхати. Поголений, одягнений у темний костюм, при краватці і в пальті. У нього був вигляд дитини, яка мала йти в гості і її змусили вбратися в ненависний їй святковий одяг. На ліжко сперті милиці. – Тепер він ваш, – сказала медсестра, що зайшла з нами до палати. Дідусь побачив …
О дев’ятій я вже повністю був зібраний. Тато дав мені свою дорожню сумку. Я поклав у неї футбольний одяг, кілька запасних трусів, свою синю піжаму, рушник, мило, зубну щітку і маленький тюбик зубної пасти, яку татові дала одна фірма для рекламування. Алюмінієву каструлю з маминими котлетами я поклав у свій наплічник. Їх вийшло дуже багато. …
План був такий: мені треба наступної суботи приїхати до лікарні. Надворі має чекати таксі. Гроші на нього мені дав дідусь. Я мав «послати тата до дідька», щоб він не поїхав зі мною. А ще мені треба було придумати вагому причину відлучитися з дому. Можливо, з ночівлею. Останнє було найпростіше. Прийшовши додому, я вийняв із сумки …
Мій славний дідусь саме натискав на кнопку виклику, що висіла в нього над ліжком. Він не відпускав її, аж поки прийшла медсестра. – Що ще? – процідила вона крізь зуби. Медсестра була роздратована. Ще б пак! Дідусь натискав на кнопку виклику весь час. Через те, що нудьгував. Аби подражнитися. Бо не мав більше чого робити. …
Я збирався на футбольне тренування. Тож попросив кишенькових грошей. Їх мало вистачити на квитки. Потім поклав у сумку спортивні гольфи, сині шорти й фірмові спортивні кросівки. Треба було все продумати. – Про всяк випадок прихопи щось поїсти з холодильника, – нагадала мама. – Дякую, – відповів я. Зробив один бутерброд із сиром і один з …
На клені перед лікарнею палахкотіло жовто-червоне листя. Я стояв біля вікна, дивився надвір і думав: «Ти ба! Йому пора опадати, а воно таке гарне!». – Ось підійдіть сюди й подивіться, – запропонував я дідусеві. – Яка там краса! – Не хочу дивитися, – гарикнув дідусь. – Однак мені не можна нікуди виходити. Я приїхав до …
Мої батьки не люблять лютий. Кажуть, це не надто приємний місяць: уже не хочеться зими, немає свят, а до тепла ще далеко. Я не зовсім їх розумію і думаю, що, може, тому він і лютий, що ніхто його не любить. Тому й вирішила, що лютий любитиму. І він мені віддячив! То був холодний, але сонячний …
Тася завжди зустрічає Новий рік з батьком. Сидить до останнього – до самої півночі, дивиться на святкові феєрверки й опівночі розпаковує подарунки. Я ж завжди лягаю спати рано. Півночі не можу заснути, перевертаюся з боку на бік, аж поки не прокидаюсь удосвіта, щоб побігти під ялинку й побачити під нею подарунки. І я дуже люблю …