…погляд з боку
– Гаразд, то як нам застосувати цей шифр Віженера? – спитав Сай. – Тут є кілька кроків, – відповіла Марлі, поглядаючи то на код із ромашки, то на книжку на колінах Ісли. Ісла перекинула волосся через плече. – Почнемо з того, що напишемо «Гаррі» знову і знову над посланням, яке ми знайшли на ромашці Стелли. …
– Я приніс пончики та круасани! – оголосив капітан Джо, йдучи до човна з великою білою коробкою. Стелла потяглася допомогти з коробкою, але капітан Джо похитав головою. – Дякую, я сам, – сказав він. Коли капітан застрибнув, човен гойднуло. Він поставив коробку на стіл, і всі зібралися довкола. – Дякую за смаколики, – сказала Стелла, …
– Ви тільки погляньте! З’явився сигнал! – радісно мовила Стелла, здійнявши свій телефон та показуючи стовпчики. Вона перейшла на ніс човна, щоб перевірити пошту та зателефонувати. Капітан Джо пришвартував човен до причалу, а тоді звернувся до друзів-шукачів: – Я збираюсь прогулятися на он той пагорб і випити горнятко кави. Якщо хочете, можете піти зі мною, …
Стелла підчепила стрічечку на стеблі ромашки нігтем і розмотала її в довгу вузьку смужку кольорового картону. – Це загадка! – крикнула в захваті Марлі, коли Стелла розгорнула папірець перед ними. На ньому було написано: РОГЦЮ ЖЛП ХРДІҐБІ ДСЦЄНЖИҐЮ ЬКДЩДЮРОЯ ЗЮЦБЬ – Можна подивитися? – спитав Сай. Стелла передала йому папірець із квіткою, і хлопчик узявся …
– Не може бути ще одного полювання за скарбами, – сказала Стелла. – Ми їдемо додому. – Тільки якщо нам не доведеться шукати скарби в дорозі, – зауважила Марлі. Вони мали дві години плисти на човні до Сіетла, а тоді три години летіти додому. Цього часу було цілком достатньо, щоб розв’язати кілька загадок. – Насправді, …
Марлі з друзями стояли в кінці пристані на острові Літо й палко махали капітану Джо в човні, що саме наближався до них. Була восьма година ранку, і вони збиралися додому. Але друзі були схвильовані не через це. – Підзорна труба в тебе? – ліктем підштовхнув Марлі Сай. – Ось вона. – Дівчинка, піднявши підзорну трубу, …
Уранці Марлі з Іслою та Саєм проклали маршрут до причалу Міллер. Стелла взяла ключі від квадроцикла. – Єдиний спосіб дозволити вам трьом продовжити пошуки скарбу – це поїхати з вами, – твердо промовила вона. Здивувавшись, Марлі перезирнулася з Іслою та Саєм. – Але ти не повинна нам допомагати, – попередив Сай. – Ти сама так …
Ісла позіхнула і простяглася на дивані. – Вона прокинулася, – оголосив Сай, коли Ісла розплющила очі. Стелла відклала книжку на стіл, а Марлі на стільці посунулась уперед. – Як почуваєшся? – спитала Марлі. Здавалось, Ісла була трохи приголомшена всією цією увагою. – Усе гаразд. Просто втомилася. Востаннє, коли мене жалила бджола, я теж була втомлена. …
– Прекрасно. Чергова загадка, – втомлено промовив Сай. – Не переймайся. У нас ще багато часу, щоб завершити наше полювання за скарбом, – втішала його Марлі. – Я не переймаюся, – сказав Сай. – Я… – Ай! – зойкнула Ісла й ляснула себе по руці. Очі дівчинки розширились. – О ні. Ні, ні, ні… – …
– Що будемо сьогодні робити? – спитала Ісла, доки вони прибирали посуд після сніданку. – Знайдемо прихований острів, – відповів Сай. – Ага, – мовила Марлі. – І як нам це зробити? Дівчинка поставила тарілки в мийку й пішла по мапу. Повернувшись, вона розклала її на стійці, а Ісла із Саєм стали обабіч, зазираючи подрузі …