Категорії «Дитяча сторінка»

15 Тато Кит сердиться, а мама Китиха вирішує складне питання

Тато Кит зручно вмостився на канапі, розгорнув спортивну газету «Забий гол», сьорбнув із пляшки охолодженого «Рясника» із саргасових водоростей, як тут до кімнати увірвалася мама Китиха. – Любий, я так хвилююся! – і мама трагічно заломила плавці. – Який жах, який жах! – Моя пампусечко, – спокійно промовив тато, – навіщо ти псуєш собі нерви? …

14 Китеня Тимко знаходить Морську Ластівку

Грізна чорна хмара затьмарила небо, зжерла блакитні лани, де любило бавитися сонечко. Сонечко образилось і сховалося у вирій, а океан захвилювався і заревів. Маленький Вітерець, що пустував, видзвонюючи золотими промінчиками, здивувався. Ніколи в житті його так не зневажали. Навпаки, кожен посміхався й підставляв обличчя під його легенькі подихи. А зараз… Зараз усі похапцем ховалися й …

13 Нічний переполох

Вітерець швидко біг темними сходинками хвиль. Маленький непосидько радів, що татусь Буревій і мама Тайфуниця полетіли до Арктики – провідати тітку Хурделицю, бо та здоров’ям заслабла від літньої спеки (воно ж і в Арктиці літо буває, хоча й не таке спекотне, як у нас). Нарешті Вітерець мав слушну нагоду подивитися на вогні святого Ельма[1]. Як …

12 Рипучий Корабель заблукав

Капітан Хвалько-Теревенько голосно чхнув, і на голову Йому впала бурулька. «Звідки в теплому океані взялася бурулька?» – запитає допитливий читач. Не дивуйся, друже. Сталося так, що Рипучий Корабель снив деякий час медовими та молочними ріками і заплив трохи далі на південь, аніж було варто. Тільки не на той південь, де пальми, слони й носороги, а …

11 Тимко розповідає капітанові Хвальку-Теревеньку, як кити стали велетнями

Капітан Хвалько-Теревенько зручненько вмостився в м’яке крісло й запалив люльку, аж тут невгамовний Тимко почав гасати навколо, радісно підстрибуючи й розбризкуючи воду. Рипучий Корабель захитався на хвилях, а капітан ледь не загубив свою люльку. – Ой-йой! – перелякано зойкнув Хвалько-Теревенько. –Спокійно, друже! Ти стаєш таким великим, що кожен твій рух загрожує нам катастрофою. – Хіба …

10 Китеня Тимко змагається з Летючою рибкою

Китеня не могло довго сумувати. Не виходить пісня – ну то й що? Вийде щось інше. Тож незабаром закортіло йому стати спортсменом. Умовив Тимко Летючу Рибку влаштувати змагання: хто вище? Летюча Рибка вистрибне з води чи Тимко випустить свій фонтан? Звісно, фонтан у китеняти ще маленький, зовсім не те, що в його батька, але ж… …

9 Китеня Тимко складає пісні

«Пливуть медузи, схожі на гарбузи, Пливуть медузи, схожі на млинці. Пливуть медузи, та мерщій до шлюзу, Пливуть медузи, та по гаманці…» Отак виспівував Тимко, з усієї сили відбиваючи ритм хвостом. Він був неймовірно щасливий. Вперше в житті йому вдалося скласти таку довгу і, найголовніше, складну пісеньку. – Дивно, – міркував Тимко, – чому це саме …

8 Капітан Хвалько-Теревенько перетинає екватор

Капітан Хвалько-Теревенько й Рипучий Корабель перший раз у житті зібралися перетнути екватор. З такої урочистої нагоди на кораблях завжди влаштовують свято. До моряків у гості приходить морський володар Нептун із почтом доньок-русалок. За традицією, всіх моряків, які вперше перетинають екватор, необхідно викупати в морській воді. І, що найвеселіше, зробити це треба зненацька. Саме ж дійство …

7 Китеня Тимко зустрічає Морську Зірочку

Тимко насолоджувався гарною погодою. Океан танув у кришталевому прозорому небі. Пухнасті гребінчики хвиль ганялися один за одним, намагаючись підхопити легкий подих грайливого вітерця. Сонечко привітно посміхалося й ніжно торкалося тоненькими пальчиками блискучої шкіри китеняти. Тимко пірнув, щоб зволожити нагріту сонцем шкіру. Нижче, нижче… і ось він майже на дні. Як тут гарно, прохолодно! Він уже …

6 Капітан Хвалько-Теревенько дізнається морські новини

Капітан Хвалько-Теревенько ближче присунувся до столу, розклав перед собою папір, олівець і почав розпитувати Тимка про події, що відбуваються в океані. – Розумієш, для газети мені потрібні різні цікаві подробиці, – пояснив Хвалько-Теревенько. – Про врятованих оселедців я вже писав. Хотілося б чогось неймовірного, захоплюючого. Щоб мої читачі аж рота роззявили від несподіванки. Дуже-бо хочеться …