…погляд з боку
У суботу ввечері Зіркер прийшов на репетицію хору дуже пунктуально. Він сподівався, що зустріне тут пані Синеліхт і матиме нагоду помиритися з нею і пояснити їй, що він зовсім не хотів її образити. Він добре підготувався й знав, що скаже. І справді, пані Синеліхт зайшла в зал майже відразу після нього. Зіркер їй несміло посміхнувся. …
Можна було б подумати, що тепер усі втішаться й розвеселяться. Небезпека врешті-решт минула. Белло нас порятував, і ми його за це страшенно хвалили. І татові не потрібно більше боятися, що мене в нього заберуть і відішлють до сиротинця. Але і тато, й Белло ходили похнюпившись. Спочатку я думав, що в цьому винний алкоголь. По телебаченню …
У напівсні Зіркер почув дзвінок. Він спробував перекинутися на другий бік, щоб спати далі, і навпомацки пошукав подушку. Але те, що він намацав, було не подушкою. Це було щось доволі волохате. Зіркер трішки підвів голову і спантеличено роззирнувся: він лежав не в своєму ліжку, а на канапі. А те, що йому здалося подушкою, насправді було …
Коли Зіркер вийшов з ресторану, надворі вже споночіло. Аптекар трохи похитувався. Однією чарчиною не обійшлося. Але лікер не втопив його горя. Він тільки зробив Зіркера п’яним. Зіркер ішов вулицею, затиснувши в кулаці шийку напівпорожньої пляшки, час від часу цмулив лікер і покрикував на пса, який ішов по другому боці вулиці. – Те, що ти на …
Пан Белло, співаючи, крокував вулицею. Деякі перехожі зацікавлено оберталися вслід життєрадісному чоловікові, який вимахував над головою коробкою цукерок і на повний голос співав: – Цуке-е-ерки – це заужди добре! Цуке-е-ерки – це заужди добре! Раптом голос пана Белло змінився, став набагато грубший. Незважаючи на це, він намагався співати далі, але в нього виходило тільки “зау-ау-ау-ау”, …
У той час як пан Белло, радісно наспівуючи, чимчикував до ресторану “Венеція”, Зіркер замкнув аптеку і саме хотів піднятися в квартиру, аж тут раптом задзвонив телефон. Це телефонував пан Едґар. – Так, тепер я можу тобі науково довести, що ти здурів, – сказав він, почувши голос Зіркера. – Що це має означати? – спитав Зіркер. …
У понеділок після школи Роберт Штайнгоєр обережно роззирнувся, чи нема бува неподалік злого собаки Белло. – Що з твоїм псом? – спитав він Макса. – Він сьогодні не прийде тебе зустрічати? – Ні, – відповів Макс. – Він чекає на мене вдома. Не міг же хлопець сказати, що Белло став людиною! Коли у вівторок Макс …
Коли я повернувся зі школи, тата знову не було вдома. Пан Белло відчинив мені двері й повідомив: – Пан Белло має сказати Максоуі, що Зіркер поїхау до пана Едґара. Макс має сам собі зробити істи. На жал, Зіркер не мау часу. – Ну добре, тоді ми зараз приготуємо собі смачний обід, – сказав я. Я …
Цього дня пані Синеліхт і панові Едґару довелося ще неабияк подивуватися. Усупереч своїй звичці пані Синеліхт в обідню перерву зайшла додому. Вона хотіла щось купити в Зіркеровій аптеці, будь-що, вітамінки, крем до обличчя або пакетик “Оригінальних желатинових цукерок Зіркера веселих кольорів”. Покупка все одно була б лише приводом. Вона хотіла дати Зіркерові нагоду вибачитися за …
У вівторок вранці, тільки-но Макс пішов до школи, Зіркер почепив на скляні двері своєї аптеки табличку з написом “Тимчасово зачинено”. Вийшовши на вулицю, він заходився замикати двері, аж раптом почув у себе за спиною голос: – Зіркер у своєму репертуарі! Бере й чіпляє замок на двері, коли йому заманеться, а потім скаржиться, що в аптеці …