…погляд з боку
Коли близько восьмої пані Синеліхт подзвонила в двері, Зіркер страшенно втішився і на привітання подарував їй квіточку у вазонку. Гостя і господар сіли за святково накритий стіл. Перед ними стояли маленькі тарілочки з закускою. Пані Синеліхт сказала: – Ви й справді постаралися. Це така рідкість: чоловіки, які вміють так добре куховарити! – Я тільки правильно …
В понеділок увечері тато зачинив аптеку навіть трохи занадто пунктуально і заходився готувати вечерю. Коли ми з паном Белло зайшли на кухню, він, обв’язаний картатим фартухом, уже стояв біля плити, тримаючи в одній руці черпак, у другій – велике сито. – Що це має бути? – поцікавився я. – Риба… – відповів тато. – Не …
У понеділок вранці Макс ішов до школи тільки на другий урок. Першого не було, бо пан Зіттер, вчитель географії, лежав у лікарні з подвійним переломом гомілки. Коли Макс, ще трохи заспаний, прийшов на кухню, його батько вже сидів одягнений за столом і намагався розрізати ножем дві склеєні сторінки кулінарної книги, яка лежала перед ним. – …
Розмова в поліції так знесилила нас, що дорогою додому ми з татом ледве волочили ноги від утоми. А от пан Белло навпаки. Він був у найліпшому гуморі й тішився, що ми його знайшли і забрали. На своїх босих ногах він забігав далеко вперед, повертався, оббігав довкола нас і знову втікав. Тато мовчав, мабуть, він був …
У поліційній дільниці Зіркера з Максом зустріли двоє схвильованих поліціантів, молодий і дещо старший, доволі огрядний. – Підозрюваний сидить у сусідньому приміщенні, – тихо сказав молодий поліцай. – За ним можна непомітно спостерігати крізь це маленьке віконечко. Пан Белло сидів на кріслі, поставивши свої босі брудні ноги на письмовий стіл. У той момент, коли Зіркер …
Хоч напередодні я пішов спати пізно, але наступного ранку прокинувся вдосвіта. – Ну, пане Белло, ти теж уже не спиш? – тихенько спитав я. Я не хотів його розбудити, якби виявилось, що він ще спить. – Чи тепер мені звертатись до тебе на “ви”? Знизу не надійшло жодної відповіді. Я нахилився. На ковдрі на підлозі …
Цього суботнього вечора Зіркер, як завжди, пішов у міський клуб, де відбувалися репетиції хору імені Франца Шуберта. Якби він знав, що за час його відсутності скоїться в підсобці його аптеки, він, певно, лишився б удома. Але тоді він не пережив би першого сюрпризу цього вечора. На відміну від другого, який чекав його трохи пізніше, перший …
Наступного дня ми з татом купили для Белло нашийник, шворку, вісім бляшанок і два пакети собачих харчів, вівсяні пластівці з висівками, собачу щітку, дві собачі миски (одну для їжі, другу для води) і книжку «Як виховувати собаку». Ще тато хотів купити кошик, але навіть найбільший з усіх, які продавались у цьому зоомагазині, був би для …
Пес був не проти того, щоб поїхати з нами: тільки-но я відчинив йому дверцята мікроавтобуса й гукнув: “Заходь! Заходь усередину!” він одразу ж заскочив туди. На зворотній дорозі він ще раз обтрусився. Причому досить ґрунтовно. – Краса! – вигукнув тато. Хоча це не дуже пасувало до ситуації, бо тепер наше авто всередині було таке самісіньке, …
Коли ми приїхали до пана Едґара, він вибіг нам назустріч і знаками показав татові, щоб той опустив шибку мікроавтобуса. Тато відчинив дверцята. – Що таке? – спитав він. Пан Едґар сказав: – Привіт, Зіркере. А, і Макс з тобою! Дуже приємно, що ви приїхали до мене в гості. Але не могли б ви здати на …