…погляд з боку
– Тобі не холодно надворі взимку, ти ж наче теплолюбна пташка? – запитав у Тафіка Левко, бредучи холодними вулицями. Так дивно було йти прикрашеним безлюдним містом. «Теплолюбна, але незвичайна. Помічник головного чарівника світу мусить і сам бути трохи чарівником, – захекався від поривів вітру папуга. – Стій, давай відпочинемо». І вони зупинилися на літній терасі …
– Тато неодмінно повернувся б по свою скрипку, а мама завжди попереджає, коли затримується! – тільки й примовляв Левко. Хлопчик так швидко повернувся зі школи, що Рудий не встиг добре обдумати, що відбувається. Але в тому, що щось таки відбувається, котик не сумнівався. І те щось – дивне і лихе. Бо чому тоді в Левковій …
Дорослі розійшлися по роботах, Левко побіг до школи, Каті й Тафік пішли відсипатися, а Рудий залишився хазяйнувати і… думати. «Що ж їм потрібно, цьому тролю і його посіпакам? Ну не отримає Левко роликів. Ну не потрапить на роледром на день народження до однокласниці – дівчинки, якій він дуже симпатизує. А святкування заплановано якраз на День …
Тато Нільс цієї ночі спав тривожно. Уві сні йому верзлося казна-що. А коли він розплющив очі, то не відразу й зрозумів, що прокинувся, бо біля ліжка стояла та сама дівчинка, яка снилася йому всю ніч. – Ти хто? Як-к-к тут оп-п-пинилася? – затинаючись, ледве вимовив тато Нільс. – Я Каті, я сонопортувалася. Ну тобто перенеслась …
То був чудовий грудневий ранок. Небо світлішало, зірки поволі блідли, а хмари, склавши білосніжні пальці на пузатому рожевому небі, почали зазирати у вікна людей. Поки всі спали, мама Лілія пекла свій традиційний штолен – кекс, в який окрім стандартних інгредієнтів – борошна, сиру, масла, яєць та меду, вона щедро додала родзинки, курагу, цукати і… щиру …
Мама відсунула чорну штору й відчинила вікно. – Ви з глузду з’їхали? – крикнула вона. – Як можна зчиняти такий гуркіт? Хіба не знаєте, що сьогодні Святвечір? – Знаю! – долинув із подвір’я захриплий голос. Там стояв військовий мотоцикл з коляскою. Гуркотів мотор. А голос належав водієві в шкіряній шапці та окулярах для їзди на …
Наступного дня мама пішла на роботу ще о четвертій ранку. Та передусім вона мене обійняла – то були мої перші різдвяні обійми. – А ти поспи, – сказала вона. – Я повернуся десь о третій. Її вигляд нагадував, що вже Різдво. Вона вдягнула до уніформи червону, як у гнома, шапку. А ще в неї були …
Коли я вийшов надвір, більшість учнів ще товклися на шкільному подвір’ї. Так, ніби вони не дуже втямили, що почалися канікули. Усі скупчилися біля флагштока, серед них були Оскар та Ельса. – Дурень! – сказала вона, тільки-но я підійшов ближче. – Знаю, – відповів я. – Не ти. Я про нього! – вона кивнула на Конрада. …
Директор перехопив мене, коли я наступного ранку підстрибцем ішов коридором. Я запізнювався. Річ у тім, що я довго дивився на закоцюблого снігура, який сидів на гілці, і роздумував про Ельсу. Цікаво, чи їй сподобається лист. Я думав про те, що, може, взагалі нема чого йти до школи. – Яке щастя, що ти мені попався, – …
– Ну й халепа! У передостанній день перед канікулами – догана! – сказав Оскар. – Атож, – сказав я. – Але те, що ми зробили, того варте. – Цілком. Хоч мама не зрадіє. – Моя також. Вона дуже не любить, коли хтось порушує порядок і дисципліну. Але, може, повеселішає, як понюхає ось це. Я вийняв …