…погляд з боку
Наступного дня я вирішив бути відважним. Вистежив, коли Ельса після першої перерви заходила до класу. І взяв її за руку. Але відразу ж і відпустив. Рука в неї була наелектризована так само, як і її кучеряве волосся. Пожертва задля любові лежала в мене в кишені. – Ельсо, – мовив я. – Ну? – спитала вона …
Дорогою додому я минав ринок і на тому місці, де стояв Ґранфош, набрав повен лантух гілля і трісок. Вулиці були темні, безрадісні, бо цієї зими ніде не горіли ліхтарі. І на вікнах висіли чорні маскувальні штори, щоб ніякі бомбардувальники не загледіли будинків із повітря. Але в нашому будинку світилося. Мама вже була вдома. У неї …
Деякі люди хотіли невеличкі й ріденькі ялинки. А деякі віддавали перевагу густим, з міцними гілками. Дехто цікавився, чи є такі ялинки, що густі лише з одного боку, щоб їх можна було поставити в кутку. Я помітив, що люди часто звертали увагу на ті ялинки, які були чимось на них схожі. Тож окинув пані досвідченим оком. …
– Що сказала вчителька? – запитав Оскар, коли я вийшов надвір. Він стояв, насунувши на самі вуха шапку, біля флагштока і чекав мене. А щоб не задубіли на морозі ноги, підстрибував. – Сварила мене. – Ну й правильно, – сказав він. – Атож, – згодився я. – Це ж треба бути таким незграбою, щоб скинути …
Я чув, як у мене за спиною сопів Оскар. Він мій найкращий друг. Він ненавидить математику. Не так, як я. У мене це улюблений предмет. Я вже впорався з числами і заховав у пенал ручку та лінійку. На душі було спокійно. Потім я подивився на Ельсу й відчув тепло. Вона сиділа поруч і гризла свою …
Мама й тато назвали мене Фредом[1]. Але це не допомогло. Почалася війна. І татові довелося поїхати з дому і оберігати кордон десь далеко на півночі. Мама плела рукавиці та шкарпетки, щоб він не мерз, бо зима видалася дуже холодна. Коли ми дихали, то з рота хмарами випливала пара. А дорогою до школи під носом виростали …
У переддень Різдва, коли всі приготування були завершені, Санта-Клаус вирушив у свою чудову подорож. За одну ніч він повинен був облетіти весь світ, щоб подарувати кожній дитині особливий подарунок. Мей і Макс із нетерпінням чекали Різдва. Вони сподівалися, що Санта-Клаус прилетить до них на гостину у своїх чарівних санях. Діти приготували традиційне частування: печиво і …
– А можна і ми допоможемо? – запропонував Макс. – Звісно, тільки спочатку вам доведеться повернутися додому. А то ваші батьки, напевно, вже хвилюються, – відповів Санта. – Санні, ти ж допоможеш дітям? Феріґард діловито кивнув і обсипав дітей іскрами. Ті відразу зменшилися. Потім він підлетів до Санта-Клауса, мабуть, збираючись знову зменшити і його. Але …
Прокинувшись від чарівного сну, іграшкових справ майстер злякано роззирнувся. Коли його погляд зупинився на Санта-Клаусі, він підхопився на ноги і пробелькотів: – Невже ви і є справжній Санта? – Найсправжнісінький. Який же ще? І ви не знали, що крадете й у кого? – обурено вигукнув Санні, підлітаючи до майстра. Дивлячись на цуценя, що пурхало перед …
Феріґард підлетів до злодія й заглянув йому в обличчя. Маленький коргі злякано скрикнув: – Ой! Він перетворився на справжнісіньку ляльку. – І не тільки він, – пробурмотів Макс, дістаючи з-під столу великого іграшкового кота. – Здається, чарівна музика перетворила все живе на іграшки. Але хіба таке можливе? – Я тому й не дозволив вам увійти …