…погляд з боку
Кіпр після Маркового від’їзду подався до Академії Сміхових Наук за новою інформацією, без якої розвідник сліпий і глухий. Зробити фальшивий пропуск для нього не склало жодних труднощів, білий халат йому дала Комета, тож тепер нічого не залишалося, як ходити з розумним виглядом по Академії і робити для себе висновки. Вчені, як відомо, люди дуже неуважні, …
Наступного ранку Маркові було якось не по собі. Особливих підстав тривожитися нібито й не було, але гнітюче відчуття не давало волі радості. Чесно кажучи, це його починало дратувати: тут конче треба працювати, а клята інтуїція ніяк не вгамується, пророкуючи неприємності. Що не кажіть, а це навіть найспокійнішу людину може вивести з рівноваги. Комета приготувала розкішний …
Марко вибрався за межі міста дуже швидко – не минуло й чверті години. Лісок, у глибині якого ховався сміхоочисний завод, і справді охоронявся ще на підступах, але для Марка перша лінія вартових не стала великою проблемою. Він подолав її майже без зусиль за якихось п’ять хвилин. Три години – море часу, – подумав собі Марко, …
Марко цієї ночі спав міцно й швидко, бо знав, що потрібно виспатися на кілька днів наперед. Воно нібито й не передбачалося нічого тривожного, але інтуїція попереджала про бурхливі події наступного дня. А Марко завжди довіряв своїм передчуттям, бо інакше не був би розвідником. Якщо добре поміркувати, то підстави для хвилювання в Марка таки були. По-перше, …
Генерал-капітан Штупак після візиту антихляпійця якийсь час перебував в ейфоричному стані, бо ж ціла сотня доз контрабандного сміху – це вам не абищо! Та коли радість минула, а в Штупака вона могла зазвичай тривати щонайбільше дві-три хвилини, він раптом подумав, що антихляпієць міг його обдурити. Розумом Штупак прекрасно усвідомлював, що це маячня, бо ж тому …
Маркус Зубус візитом до генерал-капітана Штупака теж залишився задоволений. Сотня доз кольорового сміху за тутешніми мірками – справжнє багатство. Тепер залишилося чекати. Проте дієва Маркусова натура не терпіла безділля, тому він, перш ніж влаштуватися десь на нічліг, вирішив побродити столицею Білонерії, що наразі носила родове ім’я королівської родини Брайдобург. То хто ж такий цей дивний …
Ярмарок, наче казан з окропом на сильному вогні, клекотів і шумував. Сотні торговців охриплими голосами вихваляли свій товар, а тисячі покупців снували поміж ятками, тішачи себе надією знайти потрібну річ за невисоку ціну. Базарні стражники, розморені спекою, тулилися до стін будівель, якими розливалася темною чорнильною плямою післяполуднева тінь. Агенти таємної поліції його величності Брайдокса XIII …
Ґава метушилася з самого ранку і постійно смикала сестру. – Кавушю, як ти думаєш, яка вштавна шелепа буде сьогодні доречною? – прошамкала вона, поглядаючи в дзеркало. – Думаю, що вибита… Якщо ти й далі крутитимешся біля дзеркала зі своєю щелепою, а я поратимуся з усіма цими наїдками, пундиками і миндликами. Закінчувалися останні приготування. У центрі …
– Чудово! Наступного разу, любий капітане, будемо брати в ліс великого кошика, – зауважив Мер Мішель. – Краще вже брати цілу скриню. Вось – ще один калач, – і Печи Вось підняв з землі тверду чорну хлібину. Вже більше години Мер і детектив йшли за великими сірими ляпами біотіста. Аж раптом брудний слід, залишений тістовозкою, …
– Щури прокляті, сховалися, трясця? Ми вас виколупаємо з вашої мерзенної нори! – горланив Дерун. Двері вчителевої хижки так і тріщали від його вузлуватих кулачисьок. Таррочка вперлася нижніми присосками в підлогу, а інші пухирці тримали двері, захищаючи дітей і господаря лісової хижки. – Треба тікати, краще перелетіти через перевал. Ми так довго не протримаємося, – …