…погляд з боку
Гіллячка з хрустом відчахнулася, боляче обідравши долоню. І Карр знову посунувся вниз. Ні, це все йому привиділося. Які там очі?.. Можливо, це кротовиця? Не дарма тут зовсім поряд печери, які окрайчани охрестили Кротовицями, думалося хлопцеві. Хоча ні, він таки бачив. Бачив ці очі і відчув тихенький подих, чи то здивування, чи то надії. Треба зібратися …
Карр тихо простогнав: «А-а-а…». Йому здалося, що поряд сидить ця дівчинка з пансіонату – Анна, яка завжди виглядає у вікно, коли він приносить медяники. Ніби крізь сон хлопчик відчув, як чиясь тепла рука торкнулася чола, почулося щось схоже на тр-р-ра, мов скрекотіння сороки… Шурхіт, тиша… У голові прояснилося, біль почав вщухати, і хлопчик розплющив очі. …
«Нічого страшного, можна поснідати й сухарями», – вирішив того ранку Мер Мішель, коли зрозумів, що з кондитерської не доставили свіжих медяників. Мер любив ранковий чай із цими нехитрими ласощами, які, до речі, приносили його містечку чималі прибутки. Подобався йому і помічник кондитера. Карр Топляник нагадував Меру його власне трудове дитинство. А щодо сухарів, то Мішель …
Рожева хмаринка з подушок і мережива поворухнулася, і з неї випірнула кучерява голівка. Анна Смет прокинулася зі страшенним неспокоєм у серці. Їй наснилося, що вона летить у прірву і кричить: «А-а-а!» Чи навпаки, хтось летить у прірву і кличе: «Анна, Анна!» Всі вихованки пансіону ще спали, і тільки власниця пансіону – тітонька Сухаррі почала готуватися …
Мерія, безсумнівно, була найкрасивішою спорудою в Малих Окрайцях. І стояла вона точно в центрі. Хоч з якого боку Окрайців дивись, обов’язково побачиш Мерію з її годинником. Як відомо, найкоротша відстань між двома точками – це пряма лінія. Тому колись у Римській імперії римляни витоптували звідусіль дороги до свого улюбленого Риму і хоч би де були, …
Того ранку, коли починається наша велика пригода, Карр Топляник механічно жував свій НЗМ – недоторканий запас медопластиків. А треба згадати, що саме так називалися ці коржики. Легкою хлоп’ячою ходою він піднімався в гори. А ніщо так не додає енергії, як солодке сухе тістечко. Його можна довго тримати в роті і повільно смакувати. Карр їв його …
Якраз по дорозі від Червоної Томатки і трохи не доїжджаючи до Круглобарабольська притулилося зовсім непримітне містечко – Малі Окрайці. Певна річ, для тих, кому пощастило хоч раз побувати в передгір’ї Лазанні, існування Малих Окрайців зовсім не секрет. Тут можна оселитися в невеличкому готелі, відвідати ярмарок та запастися необхідною провізією. І, врешті, саме звідси пролягає найзручніший …
Так Митько дізнався, які лікарі є в поліклініці, як вони працюють, які дослідження проводять. Звісно, він тепер більше не боявся туди ходити – адже це дуже важливо для здоров’я, і взагалі там цікаво й весело! Митько так багато дізнався про те, що в нього всередині! – Ти все запам’ятав, про що просили тебе лікарі? Як …
Так Митько познайомився й подружився майже з усіма лікарями в поліклініці. Залишився тільки один. Митько з нетерпінням поспішав до кабінету з написом «Невропатолог». Він знав, що й там на нього чекають чудеса. Веселий молодий лікар у білій шапочці одразу зрадів Митькові: – Мене звати Віктор Петрович. Я перевірю твою нервову систему. Нерви дуже важливі. Вони, …
У лікарні Митька зустріла мила жіночка і сказала: – Привіт! Давай знайомитися. Я Марія Степанівна, старша медсестра. Зараз я покажу тобі твою кімнату. У новій кімнаті Митькові сподобалося. Там стояло два ліжка, дві тумби, два стільці й один стіл. І називалася вона дуже дивно – «палата». «Палата! – повторював про себе Митько. – Немов у …