…погляд з боку
Утомлені й мокрі король Слюсар і пан Талоне всілися на бордюрі. – Котлетків хош? – запропонував король. – Не відмовлятися, – зрадів пан Талоне. – Я зголоданто, наче елефанте! Слюсар-Волоцюга видобув із внутрішньої кишені останній слоїк котлеток, який завжди тримав про всяк випадок. А як колишні суперники гарненько закусили свої водогінні пригоди, король запитав: – …
Гості вже й самі були не раді, що вплуталися в це заплутане весілля, яке обіцяло закінчитися для когось не просто «гірко!», а смертельно гірко. – Швидше б уже подавали весільний торт, – перешіптувалися поміж собою слюсарі й ковбасниці. Адже тільки заради цього, власне, усі й зібралися. А наразі вони відсунули вбік стіл з котлетними недоїдками, …
Під час обідньої перерви Альберту й Роберту нарешті вдалося розповісти феї Врушці Пу, що ж сталося в королівстві, відколи Король зацікавився своїм паспортом. – Дурниця якась – цікавитися такими дурницями, – пхикнула на те фея, яка сама загубила дві літери з паспорта і стала Врушкою, а не Ватрушкою, але ніскілечки цим не переймалася. – То, …
Водій лімузина підкачував спущене колесо навпроти флігеля урочистих подій у палаці. Королівський реєстратор народжень, смертей і одружень згрібав останнє сміття в купи обабіч входу, а пані вахтерка прикрашала їх святковими стрічками. Вибоїна перед сходами була застелена червоною доріжкою. Кабінет реєстрації одружень потроху наповнювався почесними гостями: слюсарями збоку короля Волоцюги, а також ковбасницями з боку королеви …
Більша частина від меншої частини громадян королівства зраділа, коли Слюсар-Волоцюга успадкував корону – нарешті покерувати їхньою державою випав шанс простій людині з народу. Проте радість була не надто довгою. Щойно колишній слюсар прибрав до рук пульт керування, як справи королівства пішли на спад – навіть попри те, що король рішуче дочитав до кінця інструкцію. Спочатку …
Зранку королева Об’єднаних Ковбасюків і Ковалівки приїхала знову. У спокусливій сукні й на ще вищих підборах. І привезла з собою дві рожеві валізи на коліщатках. Слюсар-Волоцюга, обклавшись словниками, писав щось за своїм робочим столом. – Добре, шо ти вернулася! – зрадів він просто Люсі. – Як правильно пишеться: об’ява чи оголомшення? – А чим це …
У палаці й справді нікого не було. Варта, ганяючись за мухами, поперебивала всі меблі й вази в спальні короля та подалася собі залицятися до служниць. Служниці повтікали від залицянь вартових на дискотеку. Кухарка подивилася на гору посуду, що постала після вівторника, і вирішила краще заснувати власну кав’ярню. Там принаймні не доведеться готувати самі лише котлети. …
Наступного ранку король Слюсар прокинувся через мух. Цілими зграями вони набридливо дзижчали йому просто над вухом. Одна навіть набралася нахабності сісти на королівського лоба. Слюсар-Волоцюга намацав під ліжком капець, розмахнувся, щоб прибити муху, але не встиг і влучив собі по носі. – Ай-ай-ай! – заголосив він, потираючи забите місце. За тривогою на крик короля негайно …
Отже, король Волоцюга увімкнув приставку. Але пограти не вийшло. На пульті щось хряснуло, і в королівстві ні з сього ні з того зчинилася паніка. На моніторі заблимали віконця повідомлень – система попереджала про зростання якоїсь ентропії, малювала графіки й загрозливо вимагала введення коду відміни параметрів. – Поламав, – розгублено прошепотів король. Перелякані міністри, які не …
Десь на кухні засвистів чайник, і Слюсар-Волоцюга знову прокинувся невиспаний. – Коли вже та кухарка нап’ється свойого чаю… – невдоволено пробубонів він. Ось уже кілька днів, як Слюсар-Волоцюга став королем, але досі ніяк не міг звикнути спати у великому королівському ліжку: то йому рука затерпала, то сни не ті, то пружини в бік штрикали. Він …