…погляд з боку
Добре посмакувавши смаженими куріпками, я міркував собі: а чи не вполювати мені таким робом качечок на болоті? Ох і закортіло ж мені качатини! Не мізкуючи багато, я вхопив ноги в руки – і гайда на полювання. А треба сказати, що болото те було галасвіта, як то кажуть, за лісами, за долами й за широкими ланами. …
Таку вже вдачу має барон Мюнхаузен, що ніколи не зупиняється на досягнутому. Тому після блискучих ловів на качок я вдосконалив свій спосіб полювання. Тим паче, що невдовзі для цього випала пречудова нагода. На одній заплаві я наполохав зграю куріпок. Вони випорснули урозсип просто в мене з-під ніг. Одна, дві, три… сім! Як на лихо, в …
Одного разу я подався зі своїм улюбленим мисливським псом на полювання. Проте мені не щастило. За всенький день я не вполював навіть комара. Мій пес і той засмутився. Але ж увечері я запросив на гостину друзів. Як повертатися з порожніми руками? Та мене ж і кури засміють! І невже мої друзі залишаться без смаженого кабанчика …
Якось уранці Плюх у глибокій задумі сидів собі на ґанку своєї хижки. – Що, Плюху, нудьгуєш? – запитав дідусь Їжак, умощуючись поряд із ним. – Я думаю про те, як вирушу в мандри, – сказав Плюх, – і які пригоди чекають на мене дорогою. – Ти часом не скарб вирішив знайти?! – засміявся Їжак. – …
Якось Плюх примчав додому з радісною звісткою: – У селі свято, всі танцюють, а один чоловік тримає якусь штуковину з довгою ручкою, водить по ній хмизиною, і виходить така прегарна музика! – Це скрипка, – усміхнувся дядечко Борсук. – Скрипаль водить по струнах смичком, тому вони і звучать. – Ой, як я хочу мати таку …
Усю зиму дядечко Борсук проспав у лісі, у своїй теплій норі. Та ось яскраво засяяло сонце, розтали кучугури, і одного ранку до віконця хатки пацят зазирнув чорний грак. – Сподіваюся, ви помітили, що в лісі весна! – Уже весна?! – захвилювалися пацята. – Отже, скоро прокинеться дядечко Борсук! Напевно, він буде дуже голодний: адже всю …
Ось і зима настала. Подув холодний північний вітер. Небо затягло сірими хмарами. А одного дня пішов лапатий сніг. Великі пухнасті пластівці кружляли в повітрі та м’яко спадали на землю. Плюх ніколи ще не бачив снігу. Тому він увесь вечір сидів при вікні і з цікавістю дивився надвір. – Що воно таке – сніг? – запитав …
Одного холодного осіннього дня Плюх так довго гуляв лісом, що вуха йому побіліли від холоду. Тоді він побіг до сусіднього села погрітися й зазирнув у двір, де жили кінь Дрімко та пес Дозор. – Ти нагодився саме вчасно! – зрадів кінь. – Сьогодні в нас у домі свято: день народження молодшої доньки нашого господаря! – …
Небавом і осінь настала. Небо насупилося, і часто накрапав дощ. З кожним днем поживи в лісі ставало все менше. Голодно було лісовим птахам. Тому щоранку Плюх вирушав підгодовувати своїх друзів. Дятлам і сорокам він насипав хлібних крихт і сушених ягід до великої годівниці. А синиць, горобців і снігурів годував із горіхових шкаралупок, наповнюючи їх насінням. …
Цілісінький тиждень без упину лив дощ. «Здається, він ніколи не вщухне!» – думав Плюх, сумно поглядаючи в шибку. Але несподівано дощ перестав і з-за хмар визирнуло сонечко. – Ура! – закричав Плюх, закинув за спину свій похідний наплічник, прихопив сокирку та подався в мандри. У лісі стільки цікавого! На кожному кроці Плюхові траплялися то капелюшки …