…погляд з боку
Я збирався на футбольне тренування. Тож попросив кишенькових грошей. Їх мало вистачити на квитки. Потім поклав у сумку спортивні гольфи, сині шорти й фірмові спортивні кросівки. Треба було все продумати. – Про всяк випадок прихопи щось поїсти з холодильника, – нагадала мама. – Дякую, – відповів я. Зробив один бутерброд із сиром і один з …
На клені перед лікарнею палахкотіло жовто-червоне листя. Я стояв біля вікна, дивився надвір і думав: «Ти ба! Йому пора опадати, а воно таке гарне!». – Ось підійдіть сюди й подивіться, – запропонував я дідусеві. – Яка там краса! – Не хочу дивитися, – гарикнув дідусь. – Однак мені не можна нікуди виходити. Я приїхав до …
Мої батьки не люблять лютий. Кажуть, це не надто приємний місяць: уже не хочеться зими, немає свят, а до тепла ще далеко. Я не зовсім їх розумію і думаю, що, може, тому він і лютий, що ніхто його не любить. Тому й вирішила, що лютий любитиму. І він мені віддячив! То був холодний, але сонячний …
Тася завжди зустрічає Новий рік з батьком. Сидить до останнього – до самої півночі, дивиться на святкові феєрверки й опівночі розпаковує подарунки. Я ж завжди лягаю спати рано. Півночі не можу заснути, перевертаюся з боку на бік, аж поки не прокидаюсь удосвіта, щоб побігти під ялинку й побачити під нею подарунки. І я дуже люблю …
Після того як Тимко знайшов новий дім, минуло всього зо два тижні і ми навіть трохи оговталися від пережитого. Тася одужала й була готова до нових пригод. І що найкраще – вночі випав сніг. Причому не такий, який зазвичай з’являється в нас у грудні – манна крупа. Ні, справжнісінький сніг! Ми навіть бачили кучугури! – …
Ми знали, що врешті-решт цей день прийде, від самого початку знали. Ще коли Тимко просто лизнув мою спину – було зрозуміло, що це не назавжди. Ми просто не знали, що це «не назавжди» закінчиться сьогодні. Це був звичайнісінький день, зима тільки розпочалася. Зранку земля вкрилась інеєм, і можна було уявляти, ніби це перший сніг. – …
Того дня все, геть-чисто все йшло не так, як треба. Уранці всі вдома проспали, і я навіть не пішла до школи. Мабуть, наступні неприємності були розплатою за це раптове щастя. Потім виявилося, що Тася прихворіла й не може вийти надвір, тож мені довелося провести весь день самій. Ну, не зовсім самій – звісно ж, із …
Восени погода почала швидко змінюватися. Хоч я й люблю дощі, а особливо після спекотного літа, але тепер усе було трохи інакше. Тепер у нас був Тимко (байдуже, що він і досі жив унизу в двірницькій). І Тимкові дощі не дуже подобались. – Не спатиме ж він і взимку там! – казала мама татові на кухні, …
Дні влітку тягнуться довго (щоправда, потім виявляється, що вони пролітають надто швидко – і ось уже осінь). Але поки вони тягнуться, це відбувається справді довго. За це «довго» можна навіть трохи засумувати за зимою. А коли за зимою доводиться сумувати, коли світить гаряче сонце і в зиму взагалі більше не віриш, це не дуже весело. …
Минуло кілька тижнів. Про Тимка тепер знали всі – і батьки, і двірник, і кожен у дворі. Любили його теж усі, хоч переважно й на відстані (окрім, можливо, двірника, який віддав песикові половину робочої комірчини). А ще діти, дорослі й навіть мешканці з сусідніх дворів приносили йому їжу, воду, іграшки. Цього добра, та ще й …