…погляд з боку
Маслонні не міг повірити щастю – він залишається замість Мера! Нарешті його заповітна мрія здійснилася. Він покаже цим окрайчанам, що таке справжній мер! А Дерун із Сером… можливо, це і на краще? Мер! Ось він підходить до дзеркала – високий, ставний, кучерявий… Мда, він не зовсім кучерявий. Навіть скоріше він зовсім лисий… Нічого, лисим ще …
«Постривай, Дерун поганий!», – пробурчав Мер Мішель. – І буває ж таке – причепиться якась фраза чи пісня і крутиться в голові, як стара платівка на патефоні!» Мішель здогадувався, як залетів клятий Дерун у його голову. Намагаючись відшукати злодія, Мер заглянув у свою картотеку. Там, у карточці «Великі проблеми», на «почесному» місці розмістилася фотографія Деруна. …
– Цього не може бути. Ти не знаєш нашого Великого Вчителя. Геніального винахідника та майбутнього рятівника Уррарти, – відрізала Таррочка. – Ні, я знаю, знаю. Це і мій вчитель. Його зовуть Ганн Чірка. От! – Хух, я так і думала. Це зовсім інша людина. Нашого Великого Вчителя, теоретика Космозагоніки та Приборкувача Комара Самокуса не можуть …
– Було це давно-давно… майже гектальйон років тому, – таємниче почала Таррочка. – Але вже тоді ми мали власну галактику – Уррарту і Всемогутнього Мога. – А скільки це по-нашому – «гектальйон?» – спитав Карр. – По-вашому я не знаю. А по-нашому, це цілих п’ять бінальйонів. – Ого, – зітхнула Анна і твердо вирішила повторити …
Люди недарма кажуть, що злодія завжди тягне на місце злочину. Дон Маслон цілий день і наступну ніч боровся зі спокусою, щоб не піти до Мерії і цим не виказати себе. Але далі його відсутність була б дуже підозрілою, адже він працював… секретарем Мера. – Ти будеш снідати, чи я знову викладу яєшню на твою лису …
Останні слова Карр так і не розчув. Гілка зрадливо затріщала і хлопчик мусив стрибнути долі. Але зараз він знав напевне: Дерун задумав щось недобре. З ним був товстун Сер Делька. І ще – та коробочка, яку він бачив у Мерії в руках зловмисника, нині опинилася на хуторі. – Лихо. Вони вкрали міську скарбницю… – видихнув …
Карр ухопився за дубову гілку, підтягнувся, щоб заглянути у віконце. У лігві Деруна панував страшенний рейвах. Хлопчик зрозумів – тут б’ються, б’ються запекло, безглуздо, з будь-якого приводу і без нього. Зламані ослони, потрощені пляшки, пилосос з роззявленою пащею. П’яний Мармиза лежить просто долі. А дядько сидить біля столу на покаліченому стриноженому стільці і похитується в …
Фіолетові сутінки огорнули Лазанню. Лапи вічнобрунатних ялиць таємниче погойдувалися і шурхотіли голками. Вранці ти думав, що навряд чи може бути щось гірше за сварку з дядечком, а вже ввечері ти віддав би мільйон, аби лиш повернутися додому в той безтурботний ранок. Таки правду каже дядечко Тісс: справжню цінність речей можна пізнати лише в зіставленні… Вечірній …
– Ич, яка краса! – любив повторювати ковбасник Шпикачка, обрізаючи ласі шматочки м’яса для себе і пускаючи інше у фарш. А ще він любив наставляти свого сина: – Ось так, Делько, робиться справжній бізнес! З часом із крадених шматочків можна було б скласти цілу гору м’яса. Але замордований власними махінаціями Шпикачка не дожив до цього …
Існує декілька версій, звідки на фірмовій коробочці з медопластиками Тісса Течка з’явилася літера «V». Версія перша – кулінарна. Її висунув детектив Печи Вось. Треба сказати, що Печи був троюрідним братом нашого кондитера Тісса Течка. Між далекими родичами здавна точилося мовчазне протистояння. Печи Вось винюхав, нібито Тісс Течко використовує для ароматизації своїх медопластиків звичайнісіньку ваніль. Звідси …