…погляд з боку
Хлопчик розумів, що найкращий початок у спілкуванні з позаземною істотою, та й взагалі з будь-ким, це пригостити цю позаземну істоту чи будь… Словом, хоч би ким вона була, їй потрібно брати звідкись силу. Дорослі називають таку силу енергією. Карр і сам не відмовився б поповнити запаси енергії. Час сніданку давно минув, Лазання вже не відкидала …
Не встигли двері Мерії зачинитися, як на порозі з’явилися нові візитери. Капітан Печи Вось у темних окулярах та незмінній шкірянці. Він був наче брила спокою, лише ніс капітана, здавалося, жив своїм життям. І ще один химерний ніс безнастанно ворушився. Це було поліцейське порося Шарр Кофф. Натренований на пошук кулінарних грибів – трюфелів – Шарр був …
Першим бажанням Мера, коли він помітив зникнення скарбниці, було негайно викликати на місце злочину місцевого детектива Печи Вося. Але спершу треба було спровадити невгамовного Ганна Чірку з його… Виморозником. Мер спритно затулив спиною спорожнілий сейф. – Потрібна твоя допомога і негайно… – До ваших послуг, – Ганн знав ціну Мерової дружби. Думки Мера, як ті …
Гіллячка з хрустом відчахнулася, боляче обідравши долоню. І Карр знову посунувся вниз. Ні, це все йому привиділося. Які там очі?.. Можливо, це кротовиця? Не дарма тут зовсім поряд печери, які окрайчани охрестили Кротовицями, думалося хлопцеві. Хоча ні, він таки бачив. Бачив ці очі і відчув тихенький подих, чи то здивування, чи то надії. Треба зібратися …
Карр тихо простогнав: «А-а-а…». Йому здалося, що поряд сидить ця дівчинка з пансіонату – Анна, яка завжди виглядає у вікно, коли він приносить медяники. Ніби крізь сон хлопчик відчув, як чиясь тепла рука торкнулася чола, почулося щось схоже на тр-р-ра, мов скрекотіння сороки… Шурхіт, тиша… У голові прояснилося, біль почав вщухати, і хлопчик розплющив очі. …
«Нічого страшного, можна поснідати й сухарями», – вирішив того ранку Мер Мішель, коли зрозумів, що з кондитерської не доставили свіжих медяників. Мер любив ранковий чай із цими нехитрими ласощами, які, до речі, приносили його містечку чималі прибутки. Подобався йому і помічник кондитера. Карр Топляник нагадував Меру його власне трудове дитинство. А щодо сухарів, то Мішель …
Рожева хмаринка з подушок і мережива поворухнулася, і з неї випірнула кучерява голівка. Анна Смет прокинулася зі страшенним неспокоєм у серці. Їй наснилося, що вона летить у прірву і кричить: «А-а-а!» Чи навпаки, хтось летить у прірву і кличе: «Анна, Анна!» Всі вихованки пансіону ще спали, і тільки власниця пансіону – тітонька Сухаррі почала готуватися …
Мерія, безсумнівно, була найкрасивішою спорудою в Малих Окрайцях. І стояла вона точно в центрі. Хоч з якого боку Окрайців дивись, обов’язково побачиш Мерію з її годинником. Як відомо, найкоротша відстань між двома точками – це пряма лінія. Тому колись у Римській імперії римляни витоптували звідусіль дороги до свого улюбленого Риму і хоч би де були, …
Того ранку, коли починається наша велика пригода, Карр Топляник механічно жував свій НЗМ – недоторканий запас медопластиків. А треба згадати, що саме так називалися ці коржики. Легкою хлоп’ячою ходою він піднімався в гори. А ніщо так не додає енергії, як солодке сухе тістечко. Його можна довго тримати в роті і повільно смакувати. Карр їв його …
Якраз по дорозі від Червоної Томатки і трохи не доїжджаючи до Круглобарабольська притулилося зовсім непримітне містечко – Малі Окрайці. Певна річ, для тих, кому пощастило хоч раз побувати в передгір’ї Лазанні, існування Малих Окрайців зовсім не секрет. Тут можна оселитися в невеличкому готелі, відвідати ярмарок та запастися необхідною провізією. І, врешті, саме звідси пролягає найзручніший …