…погляд з боку
Брехати, ясна річ, не можна – але що мав робити їжак Петро, коли йшлося про життя його друга, який до того ж не раз рятував життя йому?.. Звісно, він сказав вовкові неправду про сусідове бажання міґрувати на південь, де краща горобина, – однак сам тепер був майже певен у тому, що в мед ведмедівни Альони …
– Ану стій, хлопче! – раптом гаркнув хтось йому просто у вухо. З переляку їжак Петро підстрибнув і миттю скрутився в клубок. – Ха-ха-ха-ха, – зареготав голос. – Не бійся! Я не голодний, їсти тебе не буду. Якби хотів, то давно б уже відкусив твого безпечного довгого носика. Ха-ха-ха! Вилазь! Поговорити треба. Ага, це вовк …
…– А-а-а-а-а-а-а-а-а-а! Де мій мед?! Хто зжер мій мед?! Яка парнокопитна свиня?! Яка коза недорізана пхала свого дзьоба до мого меду?! А-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а!!! Від цього вереску, що раптом накрив чи не весь ліс, їжак Петро скинувся з ліжка і вибіг надвір. Довкола було багато сірого – дерева й кущі стояли без листя, – але дуже часто …
Другий сніг випав несподівано, вночі, й до ранку засипав увесь ліс. Він теж був мокрий – але не брудний, як отой перший сніг, а чистий-чистісінький. І такий липкий, що з нього можна було ліпити не лише кульки, а що завгодно. Дрозд Марко повідомив їжакові Петру, що Іґнат, Філіп і Альона вже зліпили снігового ведмедя. – …
Так минуло кілька днів, за які нічого особливого не сталося, крім однієї пригоди, з якої могла вийти велика неприємність, але вийшов лише великий сміх. Одного разу, повернувшись зі школи, їжак Петро пообідав і сів за підручники. Темніло рано, тож треба було впоратися з домашніми завданнями, а відтак він мав ще одну важливу справу: вчора на …
Тож для їжака Петра не були чимось новим дроздові натяки на задуманий дослід. Він, правду кажучи, не звернув на них уваги – бо ж ніхто не може знати наперед про те, що має статися, навіть якщо воно наробить у лісі стільки галасу і спричиниться до таких доленосних подій. Навіть ворона Галя, про яку говорили, що …
– Чик-чик! – обірвав його роздуми знайомий голос. – Привіт, сусіде! Себто: бувай здоровий. Сподіваюся знову зустріти тебе тут навесні. Це був дрозд Марко, який мешкав у цьому-таки тернівнику. Пір’я на його свитці, підбитій молоденьким пухом, настовбурчилося, від чого світло-коричневі смужки на краях крил стали ще виразнішими, а рябі крапочки на сорочці аж блищали. З …
Перший сніг цього року випав дуже рано, ще на початку листопада. Він був мокрим, липким і свого запаху ще не мав – пахнув прілим листям, присохлими бур’янами і втомленим вітром, який завжди в лісі трохи розгублений, а часом і боязкий. Вибравшись ізранку зі своєї хатки на галявині в заростях терену, старанно замаскованої купою сухого гілляччя, …
Я розкажу тобі, друже, історію, що сталася саме перед третім снігом. Це буде дуже повільна й тиха розповідь, бо сніги завжди повільні й тихі, лише заметілі й хурделиці роблять їх колючими, та й то ненадовго. Отож умостися зручніше, заховай долоньку під щічку, можеш навіть заплющити оченята – бо повільні й тихі розповіді найкраще слухати саме …
Наприкінці літа, у самісінькій середині серпня, господарі Гоші зібралися поїхати у відпустку. Два дні вони вибирали, що взяти з собою з одягу, і стільки пилу натрусили, що дідок-Пиловичок був просто в захваті. – Ні, ти тільки подивись, як вона блищить! – захоплено говорив він Гоші, ходячи по освітленій місяцем плямі на підлозі у великій кімнаті. …