…погляд з боку
– Цей Чарлі… він мене зживе зі світу, – пробурчав сержант Смаг і взяв рацію. – Усім постам, усім постам. – Він прочистив горло й скривився, вимовляючи наступні слова. – Знайдіть мого сина Чарлі, добре, хлопці? Якщо побачите його, привезіть сюди. Рація щось кувікнула у відповідь сержантові Смагу, і його обличчя спохмурніло. – ТАК! Я …
Стрілка ТАК зраділа, коли побачила мене. Вона вилизала моє обличчя принаймні десять разів. Інші собаки також раділи, що звільнилися, й метушилися навколо, застрибували на кожного з нас по черзі. У кузові фургона було велелюдно й задушливо. Тут були Нісенітниця, всі собаки й коти плюс тато, Тіна, я, мама, мамин велосипед, четверо поліцейських, яких пристебнули наручниками …
На полі для гольфа стояла стара хатина. Здається, її використовували працівники, які доглядали за травою на полі, щоб зберігати своє спорядження, але вони вже давненько там не з’являлися. Іноді в хатині ховалися діти, а одного разу – ха, ха! – ми з Тіною застали там Чарлі Смага та Шерон за цьомками-бомками. Я знаю, це огидно, …
Гадаю, я перетворююся на Шерлока Голмса. Скрізь зникають тварини. Чому? Хто їх краде? Навіть мама з татом почали непокоїтися. – Сподіваюся, зі Стрілкою все гаразд, – пробурмотів тато. Я дуже здивувався, думав, що це жарт, і ледь не розсміявся. Я вже роззявив рота, щоб сказати: «Тату, але ти ж ненавидиш Стрілку», коли побачив вираз його …
І що тепер? Як не одне, так інше. Я заледве переступив поріг свого будинку, як підійшли хлопці зі собачого виправного табору. Їх було двоє, і вони здавалися найлихішою парою на планеті. Лякало вже навіть те, що обоє були одягнені в яскраві помаранчеві уніформи, блискучі чорні гумові рукавички та важкі чорні черевики. А ще вони обоє …
Я залишив маму й потягнувся до тата. На моє здивування, він був у гарному настрої, бо щойно переміг сержанта Смага в гольф. – Стрілка невдовзі повернеться і тоді – ПАФФ! Тато сплеснув руками й осяйно мені всміхнувся. – Пафф! – повторив я. Це прозвучало для мене як натяк на те, що я й гадки не …
Я дивився на Тіну й міркував, чи вона, можливо, зовсім здуріла, але вона лише усміхалася і кивала. – Зебру? – повторив я, а Тіна продовжувала кивати. – Добре, я зрозумів щодо чорно-білого, але решта? Забудь про це. Ти не можеш перетворити маленького собаку на зебру. Як ти плануєш зробити? Поставити Стрілку на копита? Тіна зареготала. …
– Тату, це не провина Стрілки. Це все той дурний півень! – заперечував я. – І дурна собацюра, – лютував тато, відриваючи шматки шпалер з обличчя. – Не будемо вже згадувати того бородатого дивака, який мешкає неподалік зі своєю козою, черепахою і всіма тими курми. Вибачте? Кого це тато обізвав бородатим диваком? Чи він мав …
Наступні кілька днів Стрілка поводилася досить добре, хіба що крала мої труси. Вона забирала їх із кошика для брудної білизни і спала на них. Тож це лише доводить, що ті психологи помилялися. Чи крав би я її труси? Звісно, ні. Але цього ранку виник справжній привід для паніки. Я лежав на ліжку і мився. Точніше …
Чи ж я не казав, що ми втрапили в халепу? Справжню халепу. Тата майже вигнали з гольф-клубу за вандалізм. (Ха-ха! Тато – вандал!) Він повернувся додому страшенно розлючений. – Вандалізм! – пирхав він. – Та я нічого не зробив. Це все твоя дурна собака, Треворе. Ви помітили? Ви помітили, що Стрілка більше не родинна собака? …