…погляд з боку
Слюсар-Волоцюга чиркнув сірниками. – Усі цілі? – запитав він. Принцеса, Головний Радник, Альберт і Роберт виборсалися з купи монеток неушкодженими. На жаль, анітрохи не забилися й генерал-бухгалтер із королевою Ковбасюків. – І Ковалівки, чорт забирай! – додала вона, струшуючи шоколадне золото. Пан Талоне штовхнув двері. Вони не піддалися. Наліг усім тілом – безрезультатно. – А-а-а,зачинісімо! …
Двері до замку були відчинені. Ліфт донизу також працював. На підземному паркінгу стояли рядком усі чотирнадцять автомобілів генерал-бухгалтера. І в самому кутку – за порожнім охоронним постом, що був огороджений двома рядами колючого дроту та стіною з гарматонепробивного скла, – блищали броньовані двері скарбосховища. – Пождіть, – зупинив усіх Слюсар-Волоцюга. Він вийняв з кишені жменьку …
І хоч останні події були не надто сприятливими для повернення королівської казни та честі, проте дуже плідно вплинули на апетит. Та й час уже був далеко не ранній. Тому всі, крім пана Етикетуса і крокодила, порозвішували на кущах вимоклі речі, а потім улаштували підвечірок. Поласувати котлетами погодився навіть Головний Радник. Але спершу змусив усіх вимити …
На березі заторохтів моторолер Головного Радника. У ситуації, що склалася, його поява була справжнім дивом. Хоча ніякого дива в цьому не було – за інших обставин він би тут ніколи не опинився. А обставини були такими, що рівно п’ятнадцять хвилин по тому, як зникла Принцеса, зникла й Королева. Утішало принаймні те, що вона лишила записку, …
Першим крокодил укусив Слюсаря-Волоцюгу. Добре, що в нього були кирзові чоботи на півтора розміри більші, а в крокодила зуби – на півтора розміри менші. Бо він поки що був маленький, не більше ніж три метри. Тоді крокодил націлився на Роберта. Але дістав по пиці лопатою. І від цього геть не подобрішав. Тому намірився атакувати когось …
У каналізації пахло ще гірше. А в мішку було страх як душно. У ньому, наче літера грецького алфавіту, лежала скоцюрблена Принцеса. І вже навіть не кричала. Вона чула, що слідом ніхто не біжить рятувати її. А той, хто ніс мішок, безперешкодно пробирався дедалі глибше й далі від її палацу, парку, королівства. Так довго, що Принцесі …
Вхід до палацу прикрашали повітряні кульки. Уздовж червоної доріжки, що вела до ліжка зі сплячою Принцесою, урочисто вишикувалася варта в парадній формі. На дахах, деревах і стінах муру навколо палацу сиділи сотні охочих до видовищ та пліток містян. А на всю висоту вежі красувався плакат із привітаннями принца-переможця. До церемонії цілування залишалися лічені хвилини. Аж …
Поки Король і Королева, можливо, цілувалися, Головний Радник перевірив екзаменаційні роботи. А потім узяв лупу та ще раз перевірив. Результат був той самий. – Ваша Величносте! – постукав Головний Радник до Короля. – У нас проблеми, – повідомив він. – Двоє принців правильно відповіли на всі загадки. Ось їхні роботи. Король подивився бланки відповідей. Вони …
Королевині «туди-сюди» затягнулися надовго. До переклички принців вона так і не повернулася. Як і до початку прийому. Головного Радника через це також не було. І Королю довелося самому починати іспит. Він забракував одного претендента, другого. Але далі Король не міг усидіти на місці. З голови йому не йшла Королева. Тож він махнув рукою на махінації …
Наступний день розпочався з того, що Шахер-Банк вимкнув гарячу воду. Король дізнався про це в душі. Коли вже намилився. – Вони ж обіцяли газ і електроенергію, – пробурчав Король сам до себе. Довелося обливатися холодною водою. Потім на сніданок подали улюблені королівські вареники з помідорами. Проте липкі й розварені. Але найгарячіше почалося, коли до кабінету …