…погляд з боку
Одного понеділка пополудні, вже наприкінці квітня батько попросив мене віднести черевики, які він відремонтував, в один дім на тому кінці міста. Це були черевики полковника Белловса, надзвичайно своєрідної особи. Я знайшов будинок і подзвонив у дзвоник на вхідних дверях. Полковник прочинив їх, висунув своє озлоблене лице й прогарчав: – Обійди й зайди через задній вхід …
Якось рано-вранці навесні, блукаючи поміж пагорбами поза містом, я натрапив на сокола, який тримав у пазурах білку. Він сидів на камені, а білка з останніх сил намагалася вирватися. Сокіл так перелякався, коли я отак зненацька з’явився, що зронив нещасне звірятко й полетів геть. Я підібрав білку, і з’ясувалося, що в неї сильно поранені дві лапки. …
Звали мене Томмі Стаббінс, син Джейкоба Стаббінса, шевця в Паддлбі-на-Болоті, і було мені дев’ять із половиною років. У той час Паддлбі було всього лиш невеликим містечком, яке надвоє розділяла річка. Через річку було перекинуто старовинний кам’яний міст, який називався Королівським мостом і вів від базарної площі з одного боку до церковного двору на іншому березі. …
Усе, що я досі написав про Лікаря Дуліттла, мені розповіли набагато пізніше після того, як це сталося, ті, хто мав щастя його знати. Насправді багато з цих подій відбулися ще до мого народження. Але тепер я маю намір викласти на папері ту частину життя цього великого чоловіка, яку я бачив на власні очі і в …
Березневі вітри прилетіли й відлетіли; ущухли квітневі зливи; травневі бутони розкрилися квітками, а червневе сонце вже осявало доглянуті поля, коли Джон Дуліттл нарешті прибув на батьківщину. Але він не подався відразу ж у Паддлбі, а вирішив спочатку помандрувати в циганській кибитці по країні із тягништовхаєм, зупиняючись на всіх місцевих ярмарках. А там вони розташовувалися десь …
І тоді обережно, дуже обережно Лікар розбудив чоловіка. Але саме в цю мить сірник знову згас. І чоловік подумав, що це Бен Алі повернувся, і почав стусати Лікаря в темряві. Та коли Джон Дуліттл пояснив, хто він такий, і сказав, що його небіж перебуває живий-здоровий на їхньому кораблі, чоловік невимовно зрадів і став просити пробачення …
Наступного дня вони повилазили зі своїх шовкових ліжок рано-вранці й побачили, що сонце вже світить яскраво і що вітер дме з півдня. Джип рознюхував південний вітер півтори години. Потім він прийшов до Лікаря й похитав головою. – Я поки що не чую ніякого нюхального тютюну, – повідомив він. – Треба чекати, поки вітер подме зі …
– Тепер треба знайти твого дядька, – сказав Лікар, – це наступне завдання після того, як ми взнали, що його не кинули в море. Тоді Чап-Чап знову підійшла до нього й прошепотіла: – Попросіть орлів, щоб пошукали цього чоловіка. Жодна жива істота не може бачити краще, ніж орел. Коли вони піднімаються в небо на цілі …
Сокиру знайшли миттєво. І Лікар швидко вирубав у дверях досить велику дірку, щоб можна було пролізти всередину. Спочатку він узагалі не міг нічого побачити, так там було темно. Тоді запалив сірника. Кімната була зовсім маленька, без вікон, з низькою стелею. З меблів тут був лиш один невеликий стільчик. Попід стінами по всій кімнаті стояли бочки, …
Подякувавши ще раз акулам за їхню доброту, Лікар і його улюбленці вирушили знову у свою подорож додому, цього разу на швидкому судні з червоними вітрилами. Коли вони вже вийшли у відкрите море, всі звірі спустилися по сходах, щоб побачити, як виглядає всередині їхній новий корабель, а Лікар тим часом, спершись на борт корми, з люлькою …