…погляд з боку
Судовий процес після цього всього пішов швидко уперед. Містер Дженкінз попросив Лікаря спитати в Боба, що він бачив увечері двадцять дев’ятого, і Боб виклав усе, що він знав, а Лікар усе це відтворив англійською для судді та присяжних. І ось що він розповів: – Увечері 29 листопада 1824 року я був із моїм господарем Люком …
Спочатку в Суді запала мертва тиша. А потім усі почали шептатися чи хихотіти одночасно, аж поки увесь зал не загудів, немов один величезним вулик із бджолами. Виглядало, що багато хто з присутніх був шокований, для більшості це було цікавою розвагою, а кільнадцятеро були вельми розлючені. Ось підскочив злобний довгоносий юрист: – Я протестую, Ваша Честе, …
Усередині судової зали усе було урочисте й прекрасне. Це було велике приміщення з високою стелею. Під стінкою на підвищенні стояли стіл і крісло судді, і суддя вже там сидів – це був старий гарний чоловік у розкішній великій перуці з сірого волосся і в чорній мантії. Під ним був іще один широкий і довгий стіл, …
Чап-Чап страшенно засмутилася, коли зрозуміла, що ми знову йдемо з дому не пообідавши, й вона змусила нас покласти в кишені кілька шматків пирога, щоб з’їсти їх по дорозі. Коли ми дісталися до Суду Паддлбі (він був прямо поруч із в’язницею), то побачили, що навколо будівлі зібрався великий натовп. Це був якраз тиждень засідань виїзного суду, …
Коли ми зайшли в будинок, перше запитання, яке Лікар поставив Чап-Чап ще у вестибюлі, було: – Джип уже вдома? – Ні, – відповіла Чап-Чап, – я його не бачила. – Будь ласка, негайно повідом мене, щойно він з’явиться, – попросив Лікар, вішаючи свого капелюха. – Обов’язково повідомлю, – запевнила Чап-Чап. – Не затримуйтесь довго із …
Відлюдник був нашим старим другом, як я вже вам казав. Це була надзвичайно своєрідна особа. Він жив далеко на болотах-маршах у невеличкій халупі в повній самотині, якщо не зважати на його плямистого бульдога. Ніхто не знав, звідки він з’явився і навіть яке в нього прізвище. Люди називали його просто Люк Відлюдник. Він ніколи не ходив …
Починаючи з того часу ставлення до мене в місті дуже змінилося. Я більше не був сином бідного шевця. Я високо задирав носа, коли йшов по Хай-стрит, а Джип підтюпцем біг поряд зі мною. І снобські хлопчаки, що раніше зневажали мене, бо я не був достатньо багатим, аби ходити до школи, тепер показували на мене пальцем …
Коли настав вечір четверга, у нас удома всі були страшенно збуджені. Мама напередодні запитала мене, які улюблені страви Лікаря, а я їй перелічив: свинячі реберця, нарізаний скибочками буряк, грінки, креветки і домашній пиріг на патоці. А ввечері наступного дня вона виставила все це на стіл для гостя і тепер метушилася, бігаючи по всьому дому й …
Схоже, що після того, як відлетіла Полінезія, Чі-Чі як ніколи сильно засумував за Лікарем і маленьким будиночком у Паддлбі. Нарешті він твердо вирішив, що хоч правдою, хоч неправдою подасться услід за нею. Й одного дня, спустившись на берег, Чі-Чі побачив багато людей, які піднімалися на корабель, що вирушав до Англії. Він теж спробував. Але люди …
Наступного дня після чаю я сидів на мурі Лікаревого саду і балакав із Чап-Чап. Я вже стільки навчився від Полінезії, що міг розмовляти з більшістю птахів і з деякими звірами без особливих труднощів. Чап-Чап була дуже милою старою птицею, яка ставилася до мене по-материнськи. Хоча вона й близько не була такою розумною й цікавою, як …