…погляд з боку
Тато тинявся скрізь з таким виглядом, ніби була проголошена війна, і він щойно виявив у ванні ворожі підводні човни. Його можуть викинути з гольф-клубу геть! Яка ганьба! Яка наруга! Він лютував і обурювався пихатим, зарозумілим Бофінґтоном-Ором. А завдяки Стрілці, звісно, перепадало на горіхи й мені. – Її треба належно видресирувати, – гаркав тато. – Бо …
Тато стояв у коридорі біля сходів, зазирав у дзеркало й поправляв на собі сорочку. – Рухайся, Треворе! – Чи мушу я вбирати ту краватку? – Так! Ми йдемо на вечерю до гольф-клубу, а без краваток туди не пускають. Ненавиджу краватки. Вони такі… такі жалюгідні. Я завжди почуваю себе ідіотом, коли їх натягаю. (Я й так …
Я й далі безцільно блукав вигоном, а Стрілка й далі бавилася в кеглі з людьми, що вигулювали псів. Замрячив дощик, але я нічого не помічав, дивлячись собі під ноги й уявляючи, як Стрілка випасає візочки для продуктів, в яких сидять вівці. – Гей! Дивись, куди йдеш! Я глянув і… БУМ!!! Прямо перед очима – видіння, …
Це не я вигадав. Це Тіна, тільки не треба думати: “Овва, та ж Тревор має дівчину!”, бо я не маю. Тобто не її. Знаєте, як це буває з людьми. Вони починають молоти такі дурниці (як-от мама!), що вам стає ніяково. Якщо мені, скажімо, телефонує Тіна, а мама бере слухавку, то вона якнайдалі виставляє руку зі …
– Варто, мабуть, вивести собаку надвір, – нагадала мені Тіна. – Вона так досі й не гуляла. Я пішов по смик. – Ходімо, Стрілко, пора гулі-гулі. Стрілка зірвалася на лапи, підбігла до мене й сіла на підлогу, чекаючи, щоб я причепив смика до нашийника. Чи здивувалися ми? Ні, це слово зам’яке – ми просто очманіли. …
– Гулі-гулі! – крикнув я, жбурляючи Стрілку на доріжку, що рухалася і стрекотіла. Стрілка спантеличено вискнула, потрапивши на килимок, і миттєво зіскочила з нього задом наперед. Вона зі свистом вилетіла крізь двері, зі швидкістю ракети перетнула кухню і врешті-решт застрягла своїм задом у відчиненій пральній машині, яка, на щастя, не працювала. Стрілка спантеличено втупилася в …
Якось химерно. Тепер, коли Стрілці загрожувала смерть, всі стали її гладити й захищати. Вона завжди завдавала купу прикрощів, але ж була такою жвавою, веселою і ну… вар’яткою, а ми її за це любили. Ми не хотіли її втратити. Мама з татом дуже лагідно говорили до неї, і ця скрута, в якій вона опинилася, об’єднала всю …
Правду кажучи, це була гарна ідея. Я завжди знав, що нам якось треба скористатися Стрілчиною швидкістю. З роликами було б усе гаразд, якби не та халепа, що ні ролики, ні собака не мали жодних гальм. А от Тіна придумала, що ми використаємо наші велосипеди, які принаймні мають гальма, та її скейтборд. – Але ж ми …
Іноді батьків не зупинити, правда? Вони заводяться й накручують себе дедалі більше, БІЛЬШЕ й БІЛЬШЕ. Татові, здавалося, ніколи не остогидне ця тема. Перша година була, звичайно, найгірша. Знаєте, як це буває. Ми всі через це проходили. Я ніколи не міг збагнути, чому розлючені люди так репетують. Який у цьому сенс? Зазвичай вони і так стоять …
Коли ми підбігли до будинку, Стрілка зіщулено сиділа біля порогу вхідних дверей. Смагові вівчарки насувалися на неї, радісно вишкіряючи свої лискучі ікла. Я не бачив жодного порятунку. Цієї миті з-за рогу будинку з’явився рудуватий кіт. Ну, ви теж чудово знаєте, що собаки ганяються за котами, але цей кіт був цілком інакший. Це була якась почвара. …