…погляд з боку
Наступного дня мама пішла на роботу ще о четвертій ранку. Та передусім вона мене обійняла – то були мої перші різдвяні обійми. – А ти поспи, – сказала вона. – Я повернуся десь о третій. Її вигляд нагадував, що вже Різдво. Вона вдягнула до уніформи червону, як у гнома, шапку. А ще в неї були …
Коли я вийшов надвір, більшість учнів ще товклися на шкільному подвір’ї. Так, ніби вони не дуже втямили, що почалися канікули. Усі скупчилися біля флагштока, серед них були Оскар та Ельса. – Дурень! – сказала вона, тільки-но я підійшов ближче. – Знаю, – відповів я. – Не ти. Я про нього! – вона кивнула на Конрада. …
Директор перехопив мене, коли я наступного ранку підстрибцем ішов коридором. Я запізнювався. Річ у тім, що я довго дивився на закоцюблого снігура, який сидів на гілці, і роздумував про Ельсу. Цікаво, чи їй сподобається лист. Я думав про те, що, може, взагалі нема чого йти до школи. – Яке щастя, що ти мені попався, – …
– Ну й халепа! У передостанній день перед канікулами – догана! – сказав Оскар. – Атож, – сказав я. – Але те, що ми зробили, того варте. – Цілком. Хоч мама не зрадіє. – Моя також. Вона дуже не любить, коли хтось порушує порядок і дисципліну. Але, може, повеселішає, як понюхає ось це. Я вийняв …
Наступного дня я вирішив бути відважним. Вистежив, коли Ельса після першої перерви заходила до класу. І взяв її за руку. Але відразу ж і відпустив. Рука в неї була наелектризована так само, як і її кучеряве волосся. Пожертва задля любові лежала в мене в кишені. – Ельсо, – мовив я. – Ну? – спитала вона …
Дорогою додому я минав ринок і на тому місці, де стояв Ґранфош, набрав повен лантух гілля і трісок. Вулиці були темні, безрадісні, бо цієї зими ніде не горіли ліхтарі. І на вікнах висіли чорні маскувальні штори, щоб ніякі бомбардувальники не загледіли будинків із повітря. Але в нашому будинку світилося. Мама вже була вдома. У неї …
Деякі люди хотіли невеличкі й ріденькі ялинки. А деякі віддавали перевагу густим, з міцними гілками. Дехто цікавився, чи є такі ялинки, що густі лише з одного боку, щоб їх можна було поставити в кутку. Я помітив, що люди часто звертали увагу на ті ялинки, які були чимось на них схожі. Тож окинув пані досвідченим оком. …
– Що сказала вчителька? – запитав Оскар, коли я вийшов надвір. Він стояв, насунувши на самі вуха шапку, біля флагштока і чекав мене. А щоб не задубіли на морозі ноги, підстрибував. – Сварила мене. – Ну й правильно, – сказав він. – Атож, – згодився я. – Це ж треба бути таким незграбою, щоб скинути …
Я чув, як у мене за спиною сопів Оскар. Він мій найкращий друг. Він ненавидить математику. Не так, як я. У мене це улюблений предмет. Я вже впорався з числами і заховав у пенал ручку та лінійку. На душі було спокійно. Потім я подивився на Ельсу й відчув тепло. Вона сиділа поруч і гризла свою …
Мама й тато назвали мене Фредом[1]. Але це не допомогло. Почалася війна. І татові довелося поїхати з дому і оберігати кордон десь далеко на півночі. Мама плела рукавиці та шкарпетки, щоб він не мерз, бо зима видалася дуже холодна. Коли ми дихали, то з рота хмарами випливала пара. А дорогою до школи під носом виростали …