…погляд з боку
Таємний хід оминав пастку та знову виводив у тунель. Чи були в ньому ще якісь відгалуження, хлопці так і не встигли роздивитись. Завал, як повідомив Безвухий, влаштували самі шмиглі, щоб захистити себе від несподіваних гостей, а дверцята в стіні знайшли під час своїх розвідувальних операцій. Через кілька хвилин друзі побачили попереду світло, яке давало надію …
Дорога була нерівною. Під ноги весь час потрапляли великі шматки цегли, що відкололись від стелі. Йти було страшнувато. Світло від мобільного телефону сягало лише на кілька метрів уперед і тануло в моторошній пітьмі. З неї, здавалося, щомиті могло вискочити якесь підземне чудовисько і гарненько поснідати непроханими гістьми. Марко легко маневрував між уламками. Час від часу …
Підбігши до клітки, вони побачили розчинені дверцята, розкидану траву та повну відсутність Марічки з Кабасиком, які ще кілька хвилин тому солодко спали на підлозі. – Ех! Проґавили! – з розпачем промовив Біленький та опустився прямо на землю. – Як я міг не врятувати їх? Що ж я за людина? То Віруса мало не знищив, то …
…Зранку першим прокинувся Професор. Він обережно, щоб нікого не розбудити, виліз із теплої лежанки, розім’яв ноги та вийшов із клітки на мощену камінням доріжку. Пам’ятаючи, як небезпечно прогулюватись віртуальним світом самому, Петрик вирішив не відходити далеко. Ранок був по-літньому теплий. Хоч опале листя шурхотіло під ногами та нагадувало про осінь, повітря ще не охололо, тому …
Дорога до зоопарку не запам’яталась якимись видатними подіями. Єдиною невеликою неприємністю було те, що Маркіз де Переймало, який упевнено вів друзів до мети, ледь не наступив лапою на старого, іржавого цвяха, що валявся на дорозі. Хазяйновитий та турботливий Професор (щоб більше ніхто на нього не напоровся) кинув цвях до кишені. Як виявилось, усе в цьому …
Професор присів біля Маркіза і щось прошепотів йому на вухо, показуючи рукою в інший куток двору, де розтікалася загадкова калюжка. Марко подивився на Петрика тужним поглядом, кілька секунд посидів, роздумуючи. Відтак мовчки встав, постояв, як спортсмен перед стрибком у воду, набрав у легені повітря, закрив передньою лапою носа і пошкандибав на трьох лапах до сміттєвих …
А Гора тим часом увійшла в стан глибокої нірвани. Найстаріший затих, перестав гойдатись і сидів, як камінна глиба. Було чути тільки дзижчання мух та нервове гикання Маркіза де Переймала. – Ну і як тепер нам його із цього стану витягнути? – повернувся до Професора Сашко. – Ти ж усе знаєш! Давай, думай! – Егей! Шановний! …
Мальовнича група простувала серединою вулиці. Попереду гордовито біг Маркіз де Переймало фон Дворовий. Час від часу собача природа перемагала в ньому. Тоді, забувши про статечність, він починав снувати в різні сторони та винюхувати щось на землі. Потім, похопившись, він знову витягував гостреньку мордочку та набирав поважного вигляду. За ним у фарватері рухались Біленький з Професором. …
– Гав! – несподівано пролунало ззаду. – Це що знову за приколи? – прошамкав напханим ротом Професор. Він обернувся і побачив песика. Той не кліпаючи дивився на бутерброд у Петриковій руці жалібними, голодними очима і клацав порожньою пащею. Песик був чорний, з білими плямами по спині і рожевим животом. Його лапаті вуха смішно метлялись і …
…Кабасик разом з татом і мамою жили на території продуктової бази. Вона постачала їжу всьому місту. Товар сюди привозили цілими вагонами, відвантажували величезними критими автомобілями. Поки вдень тут товклися люди, родичі Кабасика відсиджувались у підземних сховищах, які залишились іще з прадавніх часів і про які всі вже давно забули! Там ще й тепер можна було …