…погляд з боку
Але які бентежні дні пережили катгультці! Коли того тяжкого ранку вони виявили, що Еміль з Альфредом зникли, Емілів тато не міг знайти собі місця. Йому так заболів живіт, що тато мусив лягти. Йому здавалося, що він уже ніколи не побачить Еміля. Потім із Маріанналунда прийшла звістка, що заспокоїла його, але живіт не перестав боліти навіть …
Та коли годинник вибив четверту годину ранку, Еміль надумав, що йому робити. Він повезе Альфреда до лікаря в Маріанналунд, навіть якщо обидва вони пропадуть. «Не будеш ти тут лежати й умирати, Альфреде, ні, годі!» Він сказав це не вголос, а тільки подумки. Але з якою рішучістю! І відразу взявся виконувати свій задум. Головне, щоб вибратися …
Наближалося Різдво. Катгультці сиділи ввечері в кухні, і кожне мало свою роботу. Емілева мама крутила прядку, Емілів тато лагодив взуття, Ліна чесала вовну, Альфред з Емілем вистругували нові зубці до грабель, а мала Іда настійливо пробувала заважати Ліні своїми пустощами. – Хто тут боїться лоскоту? – казала вона й починала свою гру. Вона водила пальчиками …
Надходила пізня осінь. Усе сіріші й темніші ставали дні в Катгульті й Льонеберзі та в цілому Смоланді. – Ох, лихо, – казала Ліна, коли їй доводилося о п’ятій годині ранку йти в темряву. Ліна мала стаєнний ліхтар, яким присвічувала собі, але те світло було таке слабеньке в навколишній сірості. Сірість, сірість, цілу осінь тривав довгий …
Ту нещасну вишнівку потім довго пам’ятали в Льонеберзі, хоч Емілева мама хотіла її якнайшвидше забути. Ні слова не було в її синій книжечці про те, що робив Еміль нещасного десятого серпня, такого страшного, що вона не змогла примусити себе записати. Проте одинадцятого серпня вона зробила коротенький запис, і як його читати без попередження, то мимоволі …
Ліна весь час казала про Еміля: – Я зроду не бачила хлопця, що робив би стільки витівок. А коли сам не робить, то вони все одно стають біля нього. Усе одно стають, Ліна правду казала! Доказом цьому було те, що сталося пізніше того самого дня, коли Еміль упустив жабу в кавник. Сталося з Емілем таке, …
Власне, Емілевого тата було трохи шкода. Бо його хлопець раз по раз купував усякий непотріб, що потім виявлявся потрібний, а він, тато, придбав на аукціоні тільки льоху, і ось та паскуда привела вночі одинадцятеро поросят, коли ніхто їх не чекав, і десятеро з них подушила, бо серед свиней часом таке стається. Одинадцяте порося вона б …
Корів треба було доїти, чи в неділю, чи в будень. Уранці, близько п’ятої години, у кухні задзвонив будильник, і Ліна випорпалася з укривал на канапі, геть запаморочена від зубного болю. Вона зиркнула в дзеркало над столиком і дико заверещала: «Спаси Господи!» Її права щока спухла, мов добре випечена булочка, це було щось жахливе. Ліна заплакала. …
А що тим часом робили Ліна і кроксторпець? Еміль з Альфредом обійшли їх віддалік, аби довідатися, і раді були переконатися, що Ліна поводиться так, як треба. Кроксторпець обняв її за стан, а вона варнякала й сміялася дужче, ніж зазвичай, і час від часу штовхала його, а він падав горілиць у траву. – Видно, це йому …
Однієї червневої суботи був аукціон у пана Бакгорва, і всі люди поспішали туди, бо всі в Льонеберзі та й у цілому Смоланді знали, що аукціони дуже цікаві. Звісно, подалися на аукціон і Емілів тато, Антон Свенсон, а також Альфред і Ліна, ну й Еміль, як же без нього. Якщо ви колись бували на аукціоні, то …