…погляд з боку
Повернувшись додому, пан Белло одразу ж схопив пляшку з чарівним соком, відлив приблизно чайну ложечку блакитної рідини в маленьку порцелянову мисочку і долив до неї склянку води. – Ти що, хочеш піти отак? – спитав я його. – Так? – перепитав він. – Ходи, спочатку ми тебе пристойно вдягнемо. Ти ж не можеш вийти на …
Щойно пані Синеліхт повернулася з роботи, як у двері її квартири подзвонили. Вона відчинила. На порозі стояли Зіркер, Макс і пес Белло. Зіркер тримав у руці маленьку порцелянову мисочку, Макс перекинув через руку аптекарський халат. – Слухаю вас! – сказала вона. – Пані Синеліхт, – почав Макс, – тепер тато нарешті зможе вам довести, що …
Наступного ранку Зіркер знову вивісив на скляних дверях аптеки табличку “Тимчасово зачинено”. Макс і пес стояли поряд і спостерігали за тим, як він це робить. Тільки-но вони всі втрьох хотіли вирушити в дорогу, як нагодилася пані Ліссенков. – А ваша аптека інколи буває відчинена, пане Зіркере? – спитала вона. – Чи “Тимчасово зачинено” означає у …
Наступного тижня я більше не міг цього витримувати. У середу мій терпець увірвався. Я дуже гарно, по-особливому накрив на стіл й сказав Белло: – Сьогодні ми приготуємо смачну вечерю на трьох. У затишній атмосфері. Будь ласка, годі тобі морщити лоба. Ти забудеш на годинку про свою подругу-коллі, а тато перестане думати про пані Синеліхт. Повернувшись …
У суботу ввечері Зіркер прийшов на репетицію хору дуже пунктуально. Він сподівався, що зустріне тут пані Синеліхт і матиме нагоду помиритися з нею і пояснити їй, що він зовсім не хотів її образити. Він добре підготувався й знав, що скаже. І справді, пані Синеліхт зайшла в зал майже відразу після нього. Зіркер їй несміло посміхнувся. …
Можна було б подумати, що тепер усі втішаться й розвеселяться. Небезпека врешті-решт минула. Белло нас порятував, і ми його за це страшенно хвалили. І татові не потрібно більше боятися, що мене в нього заберуть і відішлють до сиротинця. Але і тато, й Белло ходили похнюпившись. Спочатку я думав, що в цьому винний алкоголь. По телебаченню …
У напівсні Зіркер почув дзвінок. Він спробував перекинутися на другий бік, щоб спати далі, і навпомацки пошукав подушку. Але те, що він намацав, було не подушкою. Це було щось доволі волохате. Зіркер трішки підвів голову і спантеличено роззирнувся: він лежав не в своєму ліжку, а на канапі. А те, що йому здалося подушкою, насправді було …
Коли Зіркер вийшов з ресторану, надворі вже споночіло. Аптекар трохи похитувався. Однією чарчиною не обійшлося. Але лікер не втопив його горя. Він тільки зробив Зіркера п’яним. Зіркер ішов вулицею, затиснувши в кулаці шийку напівпорожньої пляшки, час від часу цмулив лікер і покрикував на пса, який ішов по другому боці вулиці. – Те, що ти на …
Пан Белло, співаючи, крокував вулицею. Деякі перехожі зацікавлено оберталися вслід життєрадісному чоловікові, який вимахував над головою коробкою цукерок і на повний голос співав: – Цуке-е-ерки – це заужди добре! Цуке-е-ерки – це заужди добре! Раптом голос пана Белло змінився, став набагато грубший. Незважаючи на це, він намагався співати далі, але в нього виходило тільки “зау-ау-ау-ау”, …
У той час як пан Белло, радісно наспівуючи, чимчикував до ресторану “Венеція”, Зіркер замкнув аптеку і саме хотів піднятися в квартиру, аж тут раптом задзвонив телефон. Це телефонував пан Едґар. – Так, тепер я можу тобі науково довести, що ти здурів, – сказав він, почувши голос Зіркера. – Що це має означати? – спитав Зіркер. …