…погляд з боку
Тепер нашим мандрівникам легше було домовитися. Ніхто просто так не упирався, не біг уперед як очманілий і не відставав. Тому йшли вони прямо до мети, не відвертаючись на дурниці. – Дивіться, що це таке? – зупинився раптом Непосидько. – Невже це літак наших хлопців? І справді, посеред узлісся на траві стояла справжня модель пасажирського літака …
Ми могли б зараз поплисти, а потім піти прямо за Петрусем і дізнатися, чи пощастило йому досягти мети. Але це було б нечесно з нашого боку, не по-товариськи. Адже на середині річки ми залишили трьох мандрівників, яким теж конче потрібно потрапити до дитячого табору. «Ну то й що! – скажете ви. – У трьох моряків …
– А зараз усі в човен! – скомандував Петрусь і, залишивши на березі м’яч, важко бухнувся в стару рибальську плоскодонку. Вода під човном зашумувала й підібралася до самих бортів. Петрусь сів на весла, але враз підхопився і крикнув: – Кидай м’яча! Нетак кинув м’яч. Петрусь незграбно схопив його, втратив рівновагу і гепнувся на дно човна. …
– Оце так номер! – вигукнув Непосидько. – Що тепер робитимемо? Якщо потрапимо йому на очі – все провалиться. – Тепер йому не до нас, – сказав Петрусь. – Він не піде звідси, поки не вивудить хоч одну рибинку. Я його добре знаю! – Але ж тут нічого не ловиться – риби немає, – заперечив …
Пружинки Непосидька хоч і були переплутані, проте сидіти на місці не давали. Він залишався тим самим неспокійним хлопчиком, перекидався і стрибав. Потім вихопився Петрусеві на груди і закричав: – Вставайте, вставайте! Першим прокинувся М’якуш. Він розплющив очі й позіхнув. – Усе-е ясно, ба-ачу роботу Нета-ака! – промовив він і ляснув Петруся по носі. – Вставай, …
Вертоліт уже півгодини ширяв у повітрі і, покружлявши над розораним полем, почав зменшувати висоту. Тепер його безбілетні пасажири – Непосидько і М’якуш – добре бачили все, що відбувалося внизу. Гостре око Непосидька розрізняло навіть сліди автомашини на дорозі. М’якуш, приклеєний до м’яча, безтурботно дрімав і прокинувся лише тоді, коли над ним пролунав крик Непосидька: – …
Візок із Петрусем котився далі й далі. Повз нього мигтіли будинки, нові квартали, і нарешті почалася околиця міста. Упертюх Нетак штовхав би візок і далі, якби раптом ззаду не почувся важкий тупіт і гучне: «Уа-уа-уа!» Петрусь розплющив очі, Нетак обернувся. – Стійте! Поверніть візочок! Це неподобство! – кричав чоловік в окулярах. Однією рукою він намагався …
Чи не думаєте ви часом, що вдома забули про Петруся? Звичайно, не забули. Після втечі у квартирі Матусиних-Татусевих було оголошено щось подібне до військового стану. Встановлено зв’язок з усіма міськими відділками міліції, і звідти у всі кінці міста послано розвідників. Щохвилини дзвонив телефон – бабуся приймала повідомлення про хід пошуків. У цій роботі не брав …
Не можна сказати, щоб політ не сподобався нашим мандрівникам. Вони, як на повітряній кулі, піднялися вгору й опинилися на даху цирку. Шкода, політ був коротким. Але хто знає, останній він на шляху наших мандрівників чи ні? Проте не забігатимемо наперед, а скажемо лише одне: Петрусь знову зник, і шукати його слід не на даху, а …
Населення міста, в якому жив Петрусь, складалося з самих уболівальників футболу, чого в інших містах не було. Ще не почався матч, а в проходи цирку потоками прибували люди. Містом блискавично пролетіла чутка, що в цирку відбувається футбольна зустріч із командою марсіан-велетнів. До цирку, скрегочучи гальмами, під’їжджали машини, натовпи уболівальників заполонили вулиці. Директорові довелося викликати кінну …