…погляд з боку
Усім на човні капітана Джо вже не терпілося почути, що за останній скарб приготував містер Самерлінг. Марлі з Іслою та Саєм умостилися на одній із лав. Ісла всадила собі на коліна ведмедика та обійняла його. Глобус, супутниковий телефон і штучна ромашка лежали на столі між Саєм та Стеллою. Капітан Джо стояв позаду. А містер Самерлінг …
Зайшовши всередину, Марлі з Іслою та Саєм опинились на широкому майданчику просто неба розмірами з футбольне поле разом із дитячим майданчиком в їхній школі. Збоку, поруч із рідкими кущиками, стояло кілька автобудинків і наметів. А просто перед ними невеличка ділянка трави була огороджена мотузкою, над квадратними клаптиками землі навпочіпки сиділи двоє людей із ручними лопатами …
– Як відчинити ці двері без дверної ручки? – спитала Ісла. – Уявлення не маю, – відповіла Марлі, здивовано роздивляючись двері. Зрозуміло, що їм потрібно з’ясувати, що робити з сенсорним екраном, щоб їх відчинити. І Сай уже активно намагався із цим розібратись. – Що ти робиш? – спитала Ісла, побачивши, як Сай знову і знову …
– Це наш пароль? – спитав Сай. – Гадаю, це чергова загадка, – відповіла Марлі. Вона розгорнула нотатник і переписала її. – Ра, льоп, чуб, доник? – спробувала Ісла розбити послання на слова, але далеко не просунулась. – Що це за шифр, в якому є і букви, і цифри? – спитав Сай, перекочуючись на п’ятах. …
Марлі, Ісла та Сай різко спинились. – Пароль? – перепитала Марлі, повільно обернувшись. Вранці вони розгадали кілька загадок, але серед тих не було жодного пароля. Якщо тільки пароль і ключове слово не одне й те саме. – Пароль – «Гаррі»? – спитала Ісла, поки вони повертались до човна. – Ні, – відповіла Ребекка. – Як …
– Що я пропустила? – спитала Стелла, повернувшись на човен. – Ми розгадали загадки! – відповів Сай. – Обидві! – додала Ісла. – Усередині підзорної труби був схований номер телефона, – пояснила Марлі. – Ми майже впевнені, що через нього зможемо зв’язатися з містером Самерлінгом. Але ми вже пробували телефонувати, та у відповідь були лише …
– Гаразд, то як нам застосувати цей шифр Віженера? – спитав Сай. – Тут є кілька кроків, – відповіла Марлі, поглядаючи то на код із ромашки, то на книжку на колінах Ісли. Ісла перекинула волосся через плече. – Почнемо з того, що напишемо «Гаррі» знову і знову над посланням, яке ми знайшли на ромашці Стелли. …
– Я приніс пончики та круасани! – оголосив капітан Джо, йдучи до човна з великою білою коробкою. Стелла потяглася допомогти з коробкою, але капітан Джо похитав головою. – Дякую, я сам, – сказав він. Коли капітан застрибнув, човен гойднуло. Він поставив коробку на стіл, і всі зібралися довкола. – Дякую за смаколики, – сказала Стелла, …
– Ви тільки погляньте! З’явився сигнал! – радісно мовила Стелла, здійнявши свій телефон та показуючи стовпчики. Вона перейшла на ніс човна, щоб перевірити пошту та зателефонувати. Капітан Джо пришвартував човен до причалу, а тоді звернувся до друзів-шукачів: – Я збираюсь прогулятися на он той пагорб і випити горнятко кави. Якщо хочете, можете піти зі мною, …
Стелла підчепила стрічечку на стеблі ромашки нігтем і розмотала її в довгу вузьку смужку кольорового картону. – Це загадка! – крикнула в захваті Марлі, коли Стелла розгорнула папірець перед ними. На ньому було написано: РОГЦЮ ЖЛП ХРДІҐБІ ДСЦЄНЖИҐЮ ЬКДЩДЮРОЯ ЗЮЦБЬ – Можна подивитися? – спитав Сай. Стелла передала йому папірець із квіткою, і хлопчик узявся …