…погляд з боку
Мама Китиха прокинулася рано-вранці, та не подала виду. Вона чула, як у сусідній кімнаті шарудить, лаштуючись у далеку дорогу, Тимко; як він навшпиньках прокрадається до виходу. Тільки коли дзенькнув ключ по той бік дверей, мама скочила з ліжка й припала до вікна – щоб хоч поглядом провести рідне китеня. І от малюк зник у далині. …
– Бу-бу-бу, угу-гу; – мимрив капітан Хвалько-Теревенько, розглядаючи мапу, – і нехай мене брикне морський коник, якщо не матимемо стільки пригод, що в п’ять лантухів не вбереш. Гадаю, що спочатку ми повернемо додому Ластівку, а потім обійдемо береги Австралії. Тоді зможемо й на дивовижі австралійські подивитися, й відпочити як слід. Головне – пригоди. Розшукаємо Дельфіна …
Тато Кит зручно вмостився на канапі, розгорнув спортивну газету «Забий гол», сьорбнув із пляшки охолодженого «Рясника» із саргасових водоростей, як тут до кімнати увірвалася мама Китиха. – Любий, я так хвилююся! – і мама трагічно заломила плавці. – Який жах, який жах! – Моя пампусечко, – спокійно промовив тато, – навіщо ти псуєш собі нерви? …
Грізна чорна хмара затьмарила небо, зжерла блакитні лани, де любило бавитися сонечко. Сонечко образилось і сховалося у вирій, а океан захвилювався і заревів. Маленький Вітерець, що пустував, видзвонюючи золотими промінчиками, здивувався. Ніколи в житті його так не зневажали. Навпаки, кожен посміхався й підставляв обличчя під його легенькі подихи. А зараз… Зараз усі похапцем ховалися й …
Вітерець швидко біг темними сходинками хвиль. Маленький непосидько радів, що татусь Буревій і мама Тайфуниця полетіли до Арктики – провідати тітку Хурделицю, бо та здоров’ям заслабла від літньої спеки (воно ж і в Арктиці літо буває, хоча й не таке спекотне, як у нас). Нарешті Вітерець мав слушну нагоду подивитися на вогні святого Ельма[1]. Як …
Капітан Хвалько-Теревенько голосно чхнув, і на голову Йому впала бурулька. «Звідки в теплому океані взялася бурулька?» – запитає допитливий читач. Не дивуйся, друже. Сталося так, що Рипучий Корабель снив деякий час медовими та молочними ріками і заплив трохи далі на південь, аніж було варто. Тільки не на той південь, де пальми, слони й носороги, а …
Капітан Хвалько-Теревенько зручненько вмостився в м’яке крісло й запалив люльку, аж тут невгамовний Тимко почав гасати навколо, радісно підстрибуючи й розбризкуючи воду. Рипучий Корабель захитався на хвилях, а капітан ледь не загубив свою люльку. – Ой-йой! – перелякано зойкнув Хвалько-Теревенько. –Спокійно, друже! Ти стаєш таким великим, що кожен твій рух загрожує нам катастрофою. – Хіба …
Китеня не могло довго сумувати. Не виходить пісня – ну то й що? Вийде щось інше. Тож незабаром закортіло йому стати спортсменом. Умовив Тимко Летючу Рибку влаштувати змагання: хто вище? Летюча Рибка вистрибне з води чи Тимко випустить свій фонтан? Звісно, фонтан у китеняти ще маленький, зовсім не те, що в його батька, але ж… …
«Пливуть медузи, схожі на гарбузи, Пливуть медузи, схожі на млинці. Пливуть медузи, та мерщій до шлюзу, Пливуть медузи, та по гаманці…» Отак виспівував Тимко, з усієї сили відбиваючи ритм хвостом. Він був неймовірно щасливий. Вперше в житті йому вдалося скласти таку довгу і, найголовніше, складну пісеньку. – Дивно, – міркував Тимко, – чому це саме …
Капітан Хвалько-Теревенько й Рипучий Корабель перший раз у житті зібралися перетнути екватор. З такої урочистої нагоди на кораблях завжди влаштовують свято. До моряків у гості приходить морський володар Нептун із почтом доньок-русалок. За традицією, всіх моряків, які вперше перетинають екватор, необхідно викупати в морській воді. І, що найвеселіше, зробити це треба зненацька. Саме ж дійство …