…погляд з боку
– САЮ! – крикнули Ісла з Марлі. – Я тут, унизу, – відгукнувся Сай з першого поверху. – Гадаю, я знайшов ще одну підказку. Перезирнувшись, дівчатка кинулися сходами вниз. – Де? – гукнула Ісла. – Ти де? – Тут. Марлі з Іслою прослідували за голосом у вітальню і побачили замисленого Сая, що схилився над грою …
– Агов? – гукнула Ісла. – Тут хтось є? Один за одним друзі увійшли до будинку. – Думаю, ми тут самі, – сказала Марлі, зачиняючи за собою двері. Праворуч від них була вітальня. Через широкі червоні оксамитові завіси, що закривали вікна, кімната здавалася темною і похмурою. Ліворуч виднілись сходи на другий поверх. Довгий коридор перед …
– Чого ви хочете? – спитала мама Марлі, відкинувшись на спинку стільця за робочим столом, не відводячи погляду від доньки та її друзів. – Ні, ні і ще раз ні. Ви не ходитимете до будинку містера Самерлінга самі. Марлі не здивувалась. – Але він так хотів. Бачиш? – показала вона мамі листа, що дала їм …
Офіс міс Лавлейс містився в невеликому цегляному будиночку в центрі Сендфорда. На невеликій вивісці над дверима значилось: «Стелла Лавлейс, адвокатка». Коли Марлі з Іслою та Саєм зайшли всередину, їх привітала жінка з рецепції. – Чи можемо ми побачитися з міс Лавлейс? – чемно спитала Марлі. – Пробачте, але пані Лавлейс зараз зайнята, – відповіла жінка, …
– Саю, ти серйозно? – перепитала Марлі, борючись із бажанням манірно закотити очі. – Невидиме чорнило? – Чому ти думаєш, що в коробці залишились якісь повідомлення? – спитала Ісла, поправивши обруч. – Не знаю, – відповів Сай, відводячи погляд. – Але ж знайшов не знайшов, а помацати можна, чи не так? – проказав хлопчик, починаючи …
– Марлі Дівер, тобі лист! – прокричав Нік, старший брат, поклавши блакитний конверт з ім’ям сестри на кухонний стіл. Марлі й досі як слід не прокинулась. Позіхнувши, вона потерла під окулярами око без оклюдера. І хоча їй уже майже дев’ять років, вона й досі була змушена закривати одне око, щоб тренувати хворе: воно повинно працювати …
Марлі виставила на замку цифри 1-5-3 – і той клацнув. – Скоріше піднімайтесь! – покликала вона Іслу і Сая. Відчинивши двері, дівчинка заповзла всередину. У будиночку можна було стояти. – Ого! Круто, – сказав Сай, заповзаючи слідом за Марлі. Ісла рухалася за хлопчиком. Лісовий будиночок мав дерев’яний дах, вікна зі справжнього скла, червоні завіси, що …
– Що нам робити? – спитала Марлі в Сая. – Треба зіграти в геокешинг! – відповів він. Марлі з Іслою перезирнулись. – Що таке? Ніколи не грали в геокешинг? – здивувався Сай. – Я навіть не знаю, що це, – відповіла Ісла, перекинувши волосся на інше плече. – Свого роду пошуки скарбів, – пояснив Сай. …
– ГР-Р! – плюхнувся Сай на траву. – Скільки загадок ми повинні розгадати, щоб нарешті дістатися скарбу? Марлі теж це цікавило. Вона була абсолютно впевнена, що в металевій скриньці є скарб, упевнена, що пошук нарешті завершився. Він узагалі колись завершиться? – Ну гаразд, подивімось, що тут, – сказала Ісла, розгортаючи аркуш. Це був усе той …
Бур’яни на подвір’ї містера Самерлінга сьогодні здавалися вищими, ніж учора. І сміття, розкиданого двором, теж було більше. Хоча, можливо, у Марлі лише розігралась уява. Дівчинка вставила ключ у замок воріт. – Підходить! – сказала вона, провернувши ключ і потягнувши замок. – Ага! – вигукнув Сай, коли замок піддався. Відчинивши ворота, компанія зайшла на заросле подвір’я …