…погляд з боку
Гадайкові було нудно сидіти й чекати. І хоч як він не кріпився, проте терпіння йому не вистачило навіть на добу. Після обіду, коли господиня займалася своїми справами, він тихенько вислизнув за ворота і попрямував до міста. Окрім природної непосидючості, що вигнала Гадайка в дорогу, невидимий батіжок страху змушував прискорювати крок. Хлопчина боявся, що про нього …
Як і все геніальне, апарат був простий до елементарності. Кіпр за чотири години зумів сконструювати з підручних деталей аналог Смердюшникового. І не лише скопіювати, а навіть удосконалити. Арніка сиділа поряд увесь цей час, не втомлюючись усміхатися, і все просила Кіпра розповісти ще якусь веселу історію. Кіпр охоче розповідав усе, що міг згадати, тож Арніка мала …
Арніка, яка тепер жила на конспіративній квартирі й носила чуже ім’я, анітрохи не почувалася злочинницею. Та й чому б їй засмучуватися, якщо життя підкидає такі можливості? Кіпр виконав свою обіцянку – передав Арнічиній мамі записку й навіть приніс від неї відповідь. Це було вчора, а сьогодні він пішов кудись ще на світанку, тому Арніка вирішила …
Генерал-капітан Штупак сидів у туалеті й займався негідною справою: він реготав. Порожня пляшечка з безпечного скла була акуратно розтовчена рукояткою пістолета на порошок, що вже секунд зо двадцять мандрував каналізаційною системою, щоби згодом тихо і мирно осісти на дні якоїсь водойми. Приступи реготу генерал-капітан завжди видавав підлеглим за приступи жорстокого кашлю, хоча вони чудово знали, …
Кіпр після Маркового від’їзду подався до Академії Сміхових Наук за новою інформацією, без якої розвідник сліпий і глухий. Зробити фальшивий пропуск для нього не склало жодних труднощів, білий халат йому дала Комета, тож тепер нічого не залишалося, як ходити з розумним виглядом по Академії і робити для себе висновки. Вчені, як відомо, люди дуже неуважні, …
Наступного ранку Маркові було якось не по собі. Особливих підстав тривожитися нібито й не було, але гнітюче відчуття не давало волі радості. Чесно кажучи, це його починало дратувати: тут конче треба працювати, а клята інтуїція ніяк не вгамується, пророкуючи неприємності. Що не кажіть, а це навіть найспокійнішу людину може вивести з рівноваги. Комета приготувала розкішний …
Марко вибрався за межі міста дуже швидко – не минуло й чверті години. Лісок, у глибині якого ховався сміхоочисний завод, і справді охоронявся ще на підступах, але для Марка перша лінія вартових не стала великою проблемою. Він подолав її майже без зусиль за якихось п’ять хвилин. Три години – море часу, – подумав собі Марко, …
Марко цієї ночі спав міцно й швидко, бо знав, що потрібно виспатися на кілька днів наперед. Воно нібито й не передбачалося нічого тривожного, але інтуїція попереджала про бурхливі події наступного дня. А Марко завжди довіряв своїм передчуттям, бо інакше не був би розвідником. Якщо добре поміркувати, то підстави для хвилювання в Марка таки були. По-перше, …
Генерал-капітан Штупак після візиту антихляпійця якийсь час перебував в ейфоричному стані, бо ж ціла сотня доз контрабандного сміху – це вам не абищо! Та коли радість минула, а в Штупака вона могла зазвичай тривати щонайбільше дві-три хвилини, він раптом подумав, що антихляпієць міг його обдурити. Розумом Штупак прекрасно усвідомлював, що це маячня, бо ж тому …
Маркус Зубус візитом до генерал-капітана Штупака теж залишився задоволений. Сотня доз кольорового сміху за тутешніми мірками – справжнє багатство. Тепер залишилося чекати. Проте дієва Маркусова натура не терпіла безділля, тому він, перш ніж влаштуватися десь на нічліг, вирішив побродити столицею Білонерії, що наразі носила родове ім’я королівської родини Брайдобург. То хто ж такий цей дивний …