…погляд з боку
Друзі оглянули лісову галявину. Сонце вже сховалося за кронами дерев, але птахи ще виспівували, радіючи прозорості літнього неба. Пахощі квітів приємно лоскотали в носі. Мандрівникам було тут невимовно добре. – Сьогодні в нас знаменний день, – задумливо сказав Муфтик. – Адже ми вперше вкупі. – Авжеж, – пожвавішав Півчеревичок. – Цю подію варто якось відзначити. …
Муфтик завів мотор. Автомобіль смикнувся і плавно покотив вулицею. – Тільки витримало б моє мишеня, – бідкався Півчеревичок. – Воно ж не звикло до такої гонитви. Муфтик, схилившись над кермом, зосереджено пильнузав за дорогою. Не сиділося й Мохобородькові – усе визирав у віконечко. Вулиця. Поворот направо. Ще вулиця. – Сподіваюся, все буде гаразд, – сказав …
Друзі простували вулицею, геть захаращеною безкінечними вервечками молоковозів та рибовозів. Не минуло й півгодини, як до них долинули дивні голоси. Лунали вони неприродно й огидно, і крихітні чоловічки ніяк не могли второпати, звідки цей лемент. Справляв він неприємне й гнітюче враження. Усі люди, яких вони стрічали дорогою, були якісь приголомшені. – На цю частину міста …
Муфтиків автомобіль просто кружляв міськими вулицями, бо друзі не мали ніякої іншої мети, як закип’ятити воду. – Передусім нам треба спекатися Півчеревичкового кашлю, – сказав Мохобородько. – Зараз це найголовніше. Тоді матимемо вдосталь часу обмізкувати, в якому напрямі податися далі. Він тримав кип’ятильник за держак і нетерпляче колотив ним у каструлі. Поруч сидів Півчеревичок і …
Маленький червоний фургон і справді стояв біля головпошти, як і казав Муфтик. Навколо нього зібралося чимало хлопчаків, навіть кілька дорослих стовбичило. Вони навперебій намагалися розпізнати марку і походження авто, але марно. Не звертаючи уваги на допитливих, Муфтик зупинився біля машини і відчинив дверцята. – Ласкаво прошу, – припросив він своїх товаришів, і трійця залізла до …
Якось цілком випадково стрілися троє дивних чоловічків – Мохобородько, Півчеревичок і Муфтик. Вони були такі маленькі на зріст, що видалися морозивниці хлопчиками-мізинчиками, і вона здивовано втупилася в них. Мохобородько мав бороду з м’якенького моху, в якій розкошували червоні торішні брусниці, у Півчеревичка взуття було без носків – щоб вільно ворушити пальцями. А Муфтик замість звичайного …
Нікого вдома. Дощ за вікном. Пора починати виставу. Ще й Панчішка на кухні чекає. Але шкарпетки не можуть вибратися зі своєї шухляди, бо неподалік, у прочиненій кватирці сидить кіт Бублик, ловить лапкою дощові краплі і раз у раз поглядає в бік шафи: стереже шкарпетки. Бавитися хоче. З вікна на підлогу йому – один стрибок. Чирк-чичирк! …
І Синій пішов. Спокійний та врівноважений. Із собою взяв лише Крихітку. Той, звісно, хвилювався, але не показував. Тягнув за собою подарунок котові – причеплений до довгої нитки шелесткий фантик від цукерки. Коти таке люблять. Кіт, примружившись, спостерігав за дивною парочкою, що наближалася до нього. Коли шкарпетки зупинилися, Бублик і вусом не повів. – Шановний сусіде! …
Терпець урвався, коли кіт розплескав у кухні воду зі своєї тарілки, а дівчинка витерла її шкарпеткою. Старою Вовняною Шкарпою. Зібгала її, як шмату, – і вибрала вологу з підлоги. Кому та стара шкарпетка потрібна! Добре, хоч залишила її в кутку. Друзі підхопили стареньку, затягли в тепле місце, під батарею парового опалення. – Треба скласти нарешті …
Спортсмен пробився. Він так хотів пробитися до людей, що одного дня це нарешті сталося. Хлопчик промочив на прогулянці ноги і до вечора вже шмаркав, пчихав і кашляв. Мама вклала його до ліжка, принесла чаю з малиною, нагріла солі й наповнила нею білу шкарпетку з футбольним м’ячем на боці. Хлопчик лежав на канапі, обкладений книжками, гортав …