…погляд з боку
Жив собі колись у Нікеї чоловік, якого прозивали Малим Муком. Я його добре пам’ятаю, бо якось, коли я ще під стіл пішки ходив, батько добряче нам’яв мені потилицю через нього. На той час Малий Мук уже був у літах, але на зріст – жабі по коліна. Вигляд він мав доволі кумедний: на маленькому, худому тільці …
Загалом звірі говорити не вміють. І тому багато хто думає, наче їм бракує розуму. Мовляв, людина на планеті Земля – найголовніша, бо в неї є мова, а звірі – безсловесні, безглузді істоти. Гавкають, нявкають, рикають, а чому – хтозна. Може, просто так. Тому що нерозумні. Насправді – нічого подібного. Говорити словами, вголос,– цього, звичайно, звірі …
Солька – крихітна собацюнька. У дві долоні вміщується. І лисенька. Не тільки тому, що чорна шовкова шерстка на Сольці коротенька, а животик геть голий. Ще й тому, що родимка в неї на чолі зовсім без шерсті. Лисинка. Саме між рудих круглих брівок. А ще в неї величезні вуха, як ті крила в метелика, очка-намистини й …
Виходжу з крамниці, а охоронець і каже: – Обережніше, він кусається. Я роззирнувся довкола. Він сидів боком коло самих дверей і збирався кусатись. І вираз морди в нього був злий і презирливий. Він хотів сказати: «Мені холодно, боляче, хочеться їсти, а ви всі – отрута!» Він зовсім нещодавно народився. І він був дуже негарним цуценям. …
За національністю вона була німецька вівчарка, й ім’я в неї також було німецьке – Магда. Німецькі вівчарки – мої улюблені собаки. Вони дуже дисципліновані, служать сміливо й віддано, а господарів своїх люблять з усього серця, навіть якщо ті виявляються негідниками. Собаки не винні, що їх обманювали. У ранньому дитинстві вона була справжньою товстою чорною кульбабою, …
Жила на світі щуриця Анфіса. Вона була не хатня, а інтелігентна, лабораторна каптурна щуриця. І жила не сама, а з чоловіком. Чоловіка звали Антосем. У них обох були очі як чорний блискучий бісер і дуже багато вусів, по два розкішні пучки на носі. Вони обоє були вдягнені у двоколірні роби: темний верх, білий низ; тільки …
Пішов якось я виносити сміття, аж тут дивлюсь – а на сходовому майданчику стоїть коробка з-під черевиків. А на коробці чорним маркером великими літерами написано: «ХОМ’ЯК». Навряд чи, гадаю собі, терористи стали б заради вибухівки тримати свої черевики абиде. І підписали б, напевне, з помилкою. А тут так виразно названо вміст коробки, грамотно… Мабуть, міркую, …
– Щоби вступити до школи, нам довелося попріти, – сказала мама ввечері. – Це добре, – пробурмотів тато, не відриваючись від кросворда. – Кажуть же: доки не впріти – діла не вміти… Потім отямився: – Що означає «попріти»? Був урок фізкультури? – Ні. «Попріти» означає, що діти змусили нас червоніти за кожну їхню відповідь! – …
– Мамо! – сказала Зінуся. – Народи мені старшого брата! Це дуже важливо! Мама усміхнулася, ніжно дивлячись у блакитні, як небо, оченята шестирічної доньки. Усе довкола розпливалося, хекало й ховалося від сонця, а Зінуся стійко крокувала розжареним камінням, анітрохи не боячись спеки… Уся в матір! На відпочинку мамі з Зінусею подобалось буквально все: і довколишні …
– «Вок-зал», «Ап-те-ка», – Настя-гостя вертіла тоненькими білявими кісками й без упину читала всі підряд вивіски. – «Бан-ко-мат»! Цікаво, чому «Банко-мат» буває, а «Банко-шах» ще не вигадали? Дорослі засміялись, а Сергійко тільки дужче спохмурнів. Жарт про шахи він, звісно, зрозумів, але все одно вважав, що вихвалятися негарно. Звісно, Настуся вміє читати, вона ж бо вже …