…погляд з боку
У далекій Норвегії, де гори значно вищі за небо, а сосни пронизують верхівками хмари, у хвойному лісі біля підніжжя скелястих пагорбів, удалині від холодного моря, жили два брати-близнюки – Людвіг і Нордвіг. Обидва носили однакові пухнасті шуби, лише китички на вухах і кінчику хвоста у Нордвіга були білі, немов сніг на гірських піках, а в …
– Ну ось, тепер мусимо чекати на цих лебідок! – невдоволено буркотіла лелечиха. – Коли хочуть летіти з нами, нехай не баряться. Чекати ми не можемо. Адже ми летимо зграєю, всі разом. Так летіти значно пристойніше. Не те що якісь там зяблики чи турухтани, або, як їх ще називають, забіяки: у них подружжя летять порізно …
Але де ж весь цей час була її мати, єгипетська принцеса? Вона досі спала в зеленій твані Дикого болота, оповита очеретом та білими лілеями. Їй снилися то вільховий пень, то єгипетська піраміда. Пень був увесь помережаний старовинними ієрогліфами і схожий був радше на єгипетську мумію. Потім він заворушився, простягнув до неї довгі зелені руки – …
Жаба довго сиділа у своєму кутку, лише зрідка тяжко зітхаючи. У замку вікінга всі вже поснули, свічки давно загасили, тільки в круглому вогнищі бенкетної зали ще жевріло вугілля. Враз жаба підвелася на всіх чотирьох перетинчастих лапах, прислухалася до тиші й застрибала до дверей. Вона звелася на задні кінцівки, тихенько підняла клямку, відхилила двері й подалася …
У замку вікінга біля Дикого болота, куди щовесни прилітали лелеки, все не могли намилуватися маленькою дівчинкою. Вікінгова дружина подбала, щоб ніхто не бачив її вночі, коли названа дочка оберталася на бридку жабу. А вдень вона була просто чарівна. Назвали дівчинку Хельґою. Звичайно, це ім’я було надто ніжним для її дикої вдачі. Минали місяці, минали роки. …
Тим часом настали холодні, сльотаві осінні дні. Туман, «беззубий дід», як його називають, обгриз листочки та й приліг спочити на вересових пустищах і на голих кущах. У повітрі запурхали безпері пташки – сніжинки. От-от постукає у ворота зима. Лелечі гнізда зайняли горобці й галасливо почали пересуджувати колишніх господарів. А де ж наші знайомі лелеки зі …
Минуло скількись там часу. І ось одного прегарного ранку, коли лелека пролітав над Диким болотом, він побачив на воді білу лілею на довгій зеленій стеблині, а в ній, ніби в колисочці, крихітну дівчинку. Вона, як дві краплі води, скидалася на єгипетську принцесу. Лелека навіть подумав: «Невже це принцеса, яка знову стала маленькою?» Але, розміркувавши гаразд, …
Яких тільки казок не розповідають своїм дітям лелеки – і всі вони про болота та про трясовини. Малятам – казки простіші, пташенятам, які вбилися в пір’я, – вигадливіші. Малятам досить сказати «ф’юіть-ф’юіть-тю-тю-тю-тю-тю!» – вони й тому будуть раді. А тямущим пташенятам подавай казку і про сім’ю, і про їхню болотяну рідню. Одну з таких казок …
Цілий рік прожив Маттіас вдома без горя й турбот. А навесні, тільки-но минули зимові бурі, він знову спорядив свій човен і вийшов у море. Одразу ж над його вітрилом закружляв ворон. Ворон тричі хрипко крикнув і полетів, вказуючи Маттіасу шлях до берегів Ут-Рьоста… Біля причалу дивного острова вже стояв напоготові корабель. Маттіас ніколи не бачив …
Маттіас переступив через поріг, та так і застиг на місці від подиву. У житті не бачив він одразу стільки всякої їжі. Стіл аж ломився під вагою мисок, тарілок, горщиків, глечиків. І чого тільки в них не було! І смажене, і варене, і солоне, і копчене, і сир, і сметана, і вершки, і паштет, і ціла …